Пропаганда. Принципи та техніки її впливу

Пропаганда. Принципи та техніки її впливу

Всупереч поширеній думці про те, що пропаганда виникла з появою засобів масової інформації, вона вже існує кілька тисячоліть, і ще Юлій Цезар був визначним майстром впливу на маси. Вперше це слово (з лат. propaganda — те, що підлягає поширенню, рropago — розповсюджую) було вжито у папській буллі, скерованій проти протестантизму. З ініціативи папи Григорія ХV 1622 року було створено місіонерську установу під назвою congregatio de propaganda fide, метою котрої було поширення католицтва та знищення єресей.

Є декілька трактувань науковцями поняття "пропаганда". Зокрема, один з перших її дослідників - американський вчений Гарольд  Лассвелл  у своїй роботі «Теорія політичної пропаганди» стисло дає визначення пропаганди: «Пропаганда є управлінням колективними настановами через маніпуляцію значущими символами. Слово-настанова означає схильність діяти у відповідності з певними зразками оцінювання. Існування настанови не є безпосереднім даним досвіду, але є виведенням із знаків, що мають конвенціональне значення» [1,с.627].  У праці «Техніка пропаганди в світовій війні» Г. Лассвелл більше уваги приділяє розкриттю ролі символів у здійсненні пропаганди: «Пропаганда зводиться виключно до контролю громадської думки через значущі символи чи, – говорячи більш конкретно, але менш точно, – через розповіді, чутки, повідомлення, картини та інші форми соціальної комунікації» [2,с.9].  Інший дослідник, американський вчений  Леонард  Дуб у своєму визначенні ("пропаганда - систематичні дії окремої особи або групи, здійснювані з метою контролю над переконаннями інших осіб або груп шляхом навіювання, що покликане контролювати їхню поведінку") схиляється до думки, що пропаганда завжди продиктована свідомим плануванням.  

Л. Дуб зазначав, що працюючи з оточенням, пропагандист має подолати відволікання уваги, конкуренцію з боку інших пропагандистів, тому він має обрати сильне повідомлення, яке буде зрозумілим, буде відповідати раніше сформованим настановам, буде передано через більш ефективний засіб комунікації. За словами дослідника, часто є необхідною «приваблива наживка», щоб повідомлення було сприйняте. Для цього пропагандисти мають використовувати  допоміжні настанови. Ці допоміжні настанови слугують для того, щоб зорієнтувати індивідів на певну стимул-ситуацію, хоча самі по собі вони не можуть стати достатньою основою в ментальній організації прийняття рішення. Тому завдання допоміжних настанов полягає в тому, щоб полегшити процес навіювання. Як приклад привабливої наживки  є образ дуже вродливої жінки у рекламі продуктів [3,с.96].  Найбільш фундаментальним та домінуючим принципом він вважав принцип повторення. Пропагандисти знають, що більшість людей засвоює інформацію повільно. Якщо реципієнт не сприйняв або не зрозумів повідомлення з першого разу, він може сприйняти його з другого, третього або четвертого разу. Якщо повідомлення було сприйняте з першого разу, через повторення його значення буде посилене [3,с.97]. Спрощення є не менш важливою технікою пропаганди. Пропагандист знає, що багато явищ є дуже складними та невловимими, щоб бути сприйнятими неспеціалістами. При цьому, реципієнти будуть задоволені тим, що змогли розібратися у складній ситуації, та одночасно відчувати себе більш інформованими, ніж інші [3,с.98].  

Іноді методи пропаганди схожі з прийомами маніпулювання, як наприклад, інформаційне перевантаження. Повідомлення надзвичайно великого обсягу  інформації, основну частину якого складають абстрактні судження, непотрібні подробиці та інші деталі відводить істинну суть проблеми на другий план. Дозування інформації як зворотній прийом застосовується  таким чином, що повідомляється лише частина даних, а інші приховуються. Це призводить до того, що картина реальності викривляється, або, взагалі, стає не зрозумілою. З приводу дроблення, П. Фрейре зазначає, що воно є характерним прийомом культури придушення, яка прийнята як специфічна форма подачі інформації у США. Ефективність цього підходу полягає у тому, що фрагментарні відомості про явище викликають нерозуміння, апатію, байдужість. Звичайно, це знижує емоційне враження від подій, що відбуваються [4].