Фітосанітарні прийоми захисту рослин

План

1. Фітосанітарні прийоми захисту рослин

2. Насінницько – селекційний метод

3. Агротехнічний метод

4. Сівозміна

5. Обробіток грунту

6. Добрива

7. Строки посіву, посадки й збирання врожаю

8. Хімічний метод

9. Біологічний метод

10. Список використаної літератури

1. Фітосанітарні прийоми захисту рослин

Фітосанітарні прийоми захисту рослин спрямовані на придушення джерел інфекції. Джерелами інфекції, за рахунок яких відбувається зараження рослин у наступному вегетаційному сезоні, можуть бути: заражені рослинні залишки урожаю, що залишилися в поле після збирання; зимуючі хворі рослини; заражені рослини самосіви, бур'яни, насіння й посадковий матеріал; інфекція, що надходить повітряним шляхом з інших районів і т.д. Фітосанітарні заходи можуть забезпечити ефективний захист рослин. Дуже великого значення набувають ці заходи при беззмінній культурі. Загортання рослинних залишків, створення сприятливих умов для життєдіяльності мікробів-антагоністів у ґрунті, прискорення процесу розкладання рослинних залишків за допомогою мікроорганізмів й інші фітосанітарні заходи запобігають процес нагромадження патогенів й їхнє поширення.

Профілактичні прийоми використовують до відносно окремих рослин, особливо дерев і чагарників. Хворі галузі або пагони видаляють і спалюють, а місце зрізу обробляють захисним препаратом. При цьому галузь зрізують трохи нижче видимої зони поразки, тому що патоген може поширюватися за її межі. Описаний прийом ефективний для захисту плодових культур від деяких грибів, що викликають рак, наприклад від збудника звичайного раку стовбурів і галузей яблуні [Dialonectria galligena (Bres.) Petch.].

До фітосанітарних прийомів відносять прочищення, що полягають у видаленні й знищенні хворих рослин у міру їхнього виявлення. Прочищення застосовуються в захисті рослин від вірусних і бактеріальних хвороб.

У профілактиці хвороб сільськогосподарських культур значну роль грають прийоми, що знижують запас спочіваючих структур - склероцій і хламідоспор - тих патогенів, які здатні зберігатися в ґрунті. Для придушення цього джерела інфекції застосовують культивацію й оранку з оборотом і без обороту шару. Під час такої обробки ґрунту частина склероцій і хламідоспор виявляється на поверхні ґрунту, де вони висушуються й піддаються дії інших несприятливих факторів. Іноді спочиваючі структури патогенів, потрапляючи на поверхню ґрунту, проростають й у відсутності сприятливих рослин гинуть. У результаті запас заразного початку також зменшується. Загортання в ґрунт склероцій, деяких грибів запобігає їхньому проростанню й наступному зараженню рослин.

Для знищення рослин від самосівби, тобто тих, які виростуть із насіння, що обсипалися при збиранні врожаю, також приміняють оранку або використовують гербіциди. До фітосанітарних прийомів ставиться знищення проміжних хазяїв пато¬гена. Проміжні рослини викопують, заорюють або знищують гербіцидами. Викорінювання

проміжних хазяїв шкідливих іржавих грибів не тільки зменшує запас заразного початку, але й знижує небезпеку появи нових, більше вірулентних рас збудників хвороб.

2. Насінницько-селекційний метод

Найбільш ефективний метод захисту рослин від хвороб - виведення й оброблення сортів, стійких до найнебезпечніших хвороб сільськогосподарських культур. У результаті селекційної роботи в нашій країні створені стійкі до хвороб сорту