Світовий досвід цивільно-правового захисту права власності та його вплив на законодавство України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра міжнародного права, історії права та політико-правових вчень

Д И П Л О М Н А   Р О Б О Т А

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «СПЕЦІАЛІСТ»

ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ (МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ)

Дніпропетровськ

2015

РЕФЕРАТ

Дипломна робота:    с., 171 джерело

Перелік ключові слів: МІЖНАРОДНЕ ПРАВО, ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПРАВО, ПРАВО ВЛАСНОСТІ, ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ, ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ.

Об’єкт дослідження – міжнародно-правові відносини з регулювання та контролю дотримання права людини на вільне володіння своєю власністю державами-учасницями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Метою дослідження: є визначення особливостей міжнародно-правового співробітництва у захисті права власності як права людини та аналіз пов’язаних з таким співробітництвом міжнародно-правових зобов’язань.

Методи дослідження: діалектичний, формально-логічний, історичний, порівняльно-правовий

Сфера застосування: результати отриманої роботи можуть бути використані в викладанні наступних курсів дисциплін: міжнародне право, міжнародне приватне право, європейське право, цивільне право України

RESUME

The graduate research of the fifth years student Krivokhatko D. (DNU, Law faculty, Law Department).

Object of study - international legal relations regulation and monitoring compliance with the human right to free possession of their property by the Parties to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.

The purpose of examination. The purpose of work is to determine the characteristics of international legal cooperation in the protection of property rights as human rights and analysis related to such cooperation international legal obligations.

The key words: INTERNATIONAL LAW, EUROPEAN LAW, OWNERSHIP, IMPLEMENTATION, PROTECTION OF PROPERTY.

P., Bibligr. 171.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ, МЕТОДОЛОГІЯ І ПОНЯТТЄВE-КАТЕГОРІЙНИЙ АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Філософсько-правові й методологічні засади наукового пошуку в галузі міжнародного захисту права власності

1.2. Поняттєве-категорійний апарат

РОЗДІЛ ІІ. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

2.1 Міжнародно-правова доктрина в галузі захисту права власності іноземців та її втілення у міжнародне право

2.2. Основні напрями регулювання права власності в міжнародному праві

2.3. Механізм захисту права власності в практиці Європейського суду з прав людини

РОЗДІЛ ІІІ. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ПРАВОПОРЯДОК

3.1. Світовий досвід цивільно-правового захисту права власності та його вплив на законодавство України

3.2. Поняття та види адміністративно-правових засобів захисту права власності суб'єктів господарювання

3.3. Кримінально-правові засоби захисту права власності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

У сучасній Україні законодавство відводить виняткове місце інституту власності. Причиною цього є те, що власність має дуже важливе значення для економічних і політичних перетворень, що відбуваються в останні роки в нашій країні. Вона є основою для створення громадянського суспільства і правової держави. Таким чином, можна вважати захист права приватної власності одним з основних елементів українського права, що було сформульовано у працях видатних українських мислителів нового і новітнього часу [162].         

Відносини між суб'єктами власності являють собою основний вид взаємодії в будь-якому суспільстві. Правове регулювання даних взаємин проводиться за допомогою цілої системи норм і правил, що регламентують і охороняють їх. Обов'язок держав здійснювати співробітництво в заохоченні і розвитку поваги до прав людини і основних свобод без будь-якої дискримінації була зафіксована в Статуті Організації Об'єднаних Націй [158].

Однак знадобилася тривала боротьба західних держав проти опору тоталітарних країн, перш ніж з'явилися великі міжнародно-правові акти у цій царині. Першим з них стала Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 [56].  У 1966 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права [121]  і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Обидва пакти склали своєрідний міжнародний кодекс прав людини і громадянина, а держави-учасниці взяли на себе зобов'язання прийняти необхідні законодавчі заходи щодо забезпечення передбачених у пактах прав і свобод.