Організація нормованої годівлі робочих коней

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛІСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра годівлі, розведення тварин

та збереження біорізноманіття

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Організація нормованої годівлі робочих коней»

                                                         Зміст

Вступ                                                                                                                       3

Розділ 1 Огляд літератури

1.1 Сучасне поняття повноцінної годівлі коней                                                 4

1.2  Вплив  енергетичного,  протеїнового,  вуглеводного,

 мінерального та вітамінного живлення на стан здоров’я

 та працездатність робочих коней                                                                         6

1.3 Еколого-санітарні вимоги до заготівлі, зберігання та

 способів приготування кормів  для коней                                                           7                        

Вступ

Для коней характерно те, що вони, передусім виконують мязову роботу. Вона визначає особливості травлення, обміну речовин і відповідно –підбір кормів, їх нормування та годівлю. При посиленій інтенсивності використання на сільськогосподарських роботах, транспорті та у спортивних змаганнях потреба в поживних речовинах раціону зростає.

Коні, як  правило, витрачає вуглеводи в перші 3 години роботи, тому підгодівля їх під час роботи сприяє робото здатності. Легка й середня робота, яка виконується кроком, супроводжується підвищенням перетравності корму, а швидкий алюр і важка робота – зниженням.

Задоволення потреб коней в поживних речовинах грунтується на їх повноцінній годівлі з урахуванням напряму використання, живої маси, віку, породи, фізіологічного стану. Коням крім вівса й сіна згодовують трав’яне борошно і гранули, сінаж, силос, спеціальні комбікорми, мінеральні і вітамінні добавки.

Коні вимогливі до якості кормів. Вони гірше, ніж жуйні, перетравлюють клітковину, тому їм дають сіно, заготовлене у фазі бутонізації у бобових і викидання волоті у злакових трав. Найкращими кормами для коней є лучне, степове, люцернове, конюшинне сіно, овес, кукурудза, ячмінь, пшеничні висівки, морква, буряки.

Енергія корму, крім забезпечення життєвих ресурсів, витрачається на виробництво мускульної енергії та іншої продукції — молока, конини, лікарських сироваток. Потреба в енергії зумовлена живою масою, статтю, породністю, віком, фізіологічним станом та індивідуальними особливостями коней.

Характерною особливістю системи травлення у  коней – добре сформований товстий кишечник з розвинутою слыпою кишкою,  питома вага якої складає 16% від загального розміру шлункового тракту. Шлунок -9-10%. Ця особливість вимагає годувати коней невеликими дозами 3-4 рази на добу. У крней виділяється до 5-8л. слини при годівлі соковитими кормами і 30-40 при годівлі сухим.

Вміст травного каналу, яке потраплє у сліпу кишку, змішується з її рідким вмістом, заселеною мікрофлорою, Під дією мікробних ферментів проходить розщеплення важкорозчиненних білків,цукрів і клітковини. Тут відбувається також синтез вітаінів групи В і К. але оскількі здатність тонкого кишечника до всмоктваня поживних речовин корму – тонкий відділ кишечника.

Коні мають міцні зуби й добре  розвинені жуйні мязи, які здатні подрібнювати і пережовувати корм.

                                  Розділ 1. Огляд літератури

1. Сучаснення поняття повноцінної годівлі робочих коней

Основним завданням годівлі робочих коней є забезпечення їх достатньою кількістю поживних та біологічно активних речовин для підтримання життєдіяльності організму й компенсації енергетичних затрат на роботу м’язів. Добова потреба робочих коней в поживних речовинах залежить від особливостей виконаної ними роботи, стану здоров’я, віку, породи тощо. У практиці конярства велике значення має вміння обслуговуючого персоналу годувати коней, тобто підмічати зміни апетиту тварин, відношення їх до заданого корму, стан здоров’я та ін. Середня та вища вгодованість, хороший вигляд, бадьорість, здатність швидко відновлювати роботоздатність свідчить про добре організовану і якісну годівлю коней. За будовою травного каналу коня, порівняно з жуйними тваринами, є деякі особливості. Наприклад, загальна місткість шлунку й кишечника коня становить в середньому 260, а у корови – 350 л, довжина кишечнику відповідно 30 і 50 м. Кінь має добре розвинені жуйні м’язи й міцні зуби, які здатні подрібнювати зернові та пережовувати грубі корми. Малий за вмістом шлунок (6-16 л залежно від віку) зумовлює більш часту годівлю коней протягом доби. При пережовуванні кормів коні виділяють багато слини, якою зволожують корми, що полегшує їх ковтання. Так, на 1 кг з’їденого сіна й соломи вони виділяють 4, а зерна – до 2 кг слини. Ця особливість та значне потіння коней під час роботи, особливо в літню спеку, зобов’язують постійно контролювати забезпечення їх водою. Думка про те, що овес і сіно забезпечують коня всіма необхідними поживними речовинами, вітамінами, мікро- та макроелементами, давно спростована. Адже відомо, що в різних зонах республіки, навіть з різних полів одного господарства хімічний склад кормів неоднаковий. Тому бажано, щоб у кожному господарстві щорічно визначали хімічний склад кормів власного виробництва, а також завезених, особливо комбікормів. Коні добре перетравлюють концентровані корми, особливо злакові, гірше – грубі, оскільки в їхньому складі багато клітковини. Дослідження показали, що на перетравність кормів, крім інших факторів, впливає характер роботи та алюр, на якому вона виконується. Так, легкі та середні роботи, які виконують кроком, супроводжуються підвищенням перетравності кормів. Ті ж роботи, але виконані швидким алюром, а також важкі роботи, супроводжуються значним зниженням перетравності органічних речовин. При використанні коней на важких роботах питому вагу грубих кормів в їх раціоні зменшують (до 1 кг на 100 кг живої маси), а концентратів – збільшують до 60-65% за поживністю. Для коня живою масою 500 кг загальна кількість сухої речовини в раціоні не повинна перевищувати 12-14 кг. Органічні речовини корму перетравлюються і всмоктуються в основному в шлунку й тонкому кишечнику. В товстому кишечнику всмоктуються рідини. За даними В.Елленбергера, корм проходить через травний канал коня за 90-100 год., з яких 6-12 год. він перебуває в шлунку, 6-12 – у тонкому кишечнику, 24 год. – в сліпій кишці і решту часу (42-64 год.) – в ободочній та прямій кишках.