Годівля робочих коней

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра годівлі тварин і технології кормів ім. П.Д. Пшеничного

Звіт з практики з дисципліни

«Годівля тварин»

Тема «Годівля робочих коней»

Виконала:

студентка 2 курсу 8 групи

факультету ветеринарної медицини Яценко А.А

Викладач:

доцент кафедри годівлі тварин

та технології кормів ім. П. Д. Пшеничного, кандидат с-г наук

Ільчук І.І.

Київ – 2021

Зміст

ВСТУП.

Годівля тварин – це організація виробничого процесу, направлена на забезпечення життєвих потреб тварин у поживних, мінеральних і біологічно активних речовинах для одержання запланованого виробництва продукції високої якості.

Годівля робочих коней. Конярство завжди виокремлювалось серед інших галузей тваринництва. Роль коня упродовж тисячоліть змінювалася залежно від розвитку продуктивних сил суспільства і історія цивілізації аж до останнього століття прямо чи опосередковано пов’язана з удосконаленням конярства, яке не втратило свого значення і в теперішніх умовах науково-технічного прогресу та продовжує розвиватися у спортивному, робочому – транспортному і продуктивному напрямах.

Зважаючи на це, годівлю коней організовують відповідно до напряму розвитку, керуючись прийнятими деталізованими нормами годівлі.

Методи їх годівлі пов’язані із м’язовим напруженням у коней в процесі виконання роботи. Воно супроводжується посиленням обміну речовин, тому роботоздатність і тривалість використання їх в роботі значною мірою залежать від рівня та повноцінності годівлі.

Енергетична поживність раціонів робочих коней забезпечується в основному за рахунок легкозасвоюваних вуглеводів: крохмалю і цукру. У випадку їх нестачі, особливо за важкого фізичного навантаження, організм мобілізує резервні речовини тіла, передусім жир, а потім і білок. Тварини швидко худнуть і втрачають роботоздатність.

Розділ І. Характеристика основних груп кормів у робочих коней.

1. Основні корми, які використовуються в годівлі робочих коней та оцінка їх якості.

Потреба робочих коней в енергії поживних речовинах залежить від живої маси, виконуваної роботи, вгодованості та фізіологічного стану.

В основу нормування годівлі коней, які виконують роботу, покладені потреби в енергії та поживних речовинах при виконанні різних транспортних і польових робіт, виконувані в упряжі чи під вершником, при вільному русі та під час відпочинку. Виконувана робота може бути легкою, середньою і важкою (до окремої групи відносять непрацюючих коней).

У період виконання роботи коні потребують заміщення витрат, зв’язаних з м’язовою діяльністю та розпадом резервних поживних речовин. Чим інтенсивніша і триваліша робота, яку виконує кінь, тим вища потреба у нього в поживних речовинах, особливо у вуглеводах.

Вологі корми.

Із соковитих кормів для робочих коней найпридатніші коренеплоди, оскільки у своєму складі містять легкозасвоювані вуглеводи, сприяють травленню та апетиту. Їх згодовують у кількості 2–4 кг на 100 кг живої маси як цілими, так і подрібненими.

Не допускають використання загнилих, запліснявілих і підмерзлих коренеплодів, які можуть стати причиною шлунково-кишкових захворювань.

Коренеплодам належить значне місце у кормовому балансі тваринництва у різних зонах, оскільки вирощувати їх можна в умовах богарного і зрошуваного землеробства. До них відносять кормові і цукрові буряки, моркву, брукву і турнепс; до бульбоплодів – картоплю і топінамбур (земляна груша).