Булгаков. Філософія господарства

[pic 1][pic 2][pic 3]

[pic 4]

[pic 5]

Сергій Миколайович Булгаков (1871 – 1944) – видатний економіст, богослов, філософ ХХ ст. Його творча спадщина привертає до себе чимало уваги і в наші часи – прикладом є наукові праці таких діячів як: Базилевича В. Д., Назарова І. В., Бистрякова І. К., Гайдай Т. В., Ільїна В. В., Кондрашової-Діденко В. І., Маслова А. О., Павленка Ю. В., Садового М. М. та інших. Дослідники творчості С. Булгакова стверджують, що деякі ранні наукові праці вченого випадають з «фокусу» дослідницької уваги економістів. Прикладом може слугувати «Філософія господарства», що була захищена 1912 році як докторська дисертація з політичної економії. Поряд із такими представниками новітньої історичної школи, як В. Зомбарт та М. Вебер, вчений і створив свою визначну роботу. Основною метою цієї праці є осмислення місця господарства у створеним Богом Всесвіті. На жаль, дана праця не дуже часто згадується сучасними економістами, хоча викладена в ній концепція містить чимало актуальних для нашого часу ідей.

Про творчий шлях С.М. Булгакова

Проте для кращого розуміння філософії господарства С.М. Булгакова треба стисло нагадати творчий шлях цього вченого, філософа і богослова. Почавши в останньому десятилітті ХІХ ст. з марксистської політекономії, він з самого початку прагнув запліднити її духовністю і високим етичним пафосом. Цьому сприяли його поглиблені філософські і релігійні пошуки. Вже тоді людство усвідомлювалося ним як цілісний суб’єкт світогосподарчої діяльності, що має сакральне покликання до своєї перетворюючої праці – на софійній основі.

На межі ХІХ–ХХ ст. С.М.Булгаков заявив про себе як про одного з провідних вітчизняних економістів помірковано-марксистського спрямування, видавши такі ґрунтовні політекономічні дослідження: “Про ринки при капіталістичному виробництві” (1897) та “Капіталізм і землеробство” (1900, у двох томах). У 1901 р. він був обраний професором політичної економії Київського політехнічного інституту і переїхав до Києва, де викладав і в Університеті, зокрема в 1903–1904 та у 1904–1905 навчальних роках читав курси “Критичний вступ в економічну науку” та “Критичний вступ до політекономії”.

На київські роки життя С.М. Булгакова припадає перелом в його духовному розвитку. Не відкидаючи повністю марксизм як політекономічне вчення, С.М. Булгаков звертається до релігійно-філософської проблематики, приділяючи головну увагу загальнолюдським моральним проблемам. Спираючись на класичний німецький ідеалізм, переважно – кантіанство, та російську релігійно-філософську традицію, він повертається до близького йому з дитинства церковного православ’я, стверджує себе як християнського мислителя. У 1903 р. виходить збірник його статей “Від марксизму до ідеалізму”, куди увійшли як марксистські, так і ідеалістичні праці, але центр ідейного тяжіння виразно зміщується в релігійно-філософський бік. У 1906 р. вчений полишає Київ і починає викладати економічні науки в Московському університеті та Московському комерційному інституті.

Глибоко розчарований перебігом і наслідками революції 1905–1907 рр., разом зі своїми однодумцями, що пройшли подібний до нього ідейний шлях, він видає у 1909 р. збірник “Вєхі”, друкуючи в ньому статтю “Героїзм і подвижництво”. Це видання визначало ідейне відмежування релігійно орієнтованої частини інтелігенції від інтелігенції радикальної, що орієнтувалася на матеріалістично-позитивістський світогляд та визнавала революційне насильництво як засіб досягнення політичної мети.

Незабаром виходить збірник статей, лекцій і доповідей С.М.Булгакова у двох томах “Два гради. Дослідження про природу суспільних ідеалів” (М., 1911) та фундаментальна монографія “Філософія господарства” (М., 1912), де політекономічні питання висвітлюються на глибокій релігійно-філософській основі.