Організація самостійної роботи учнів ЗНЗ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Херсонський державний університет

Кафедра інформатики, програмної інженерії та економічної кібернетики

потпноеовенононе

Курсова робота з психології

Організація самостійної роботи учнів ЗНЗ

Виконавець:                                          Студентка 2 курсу 232 групи

напряму підготовки

6.040302  Інформатика

Хома Вікторія

Науковий керівник:                Блах                   ________________________________

(наук.ступінь, вчене звання, посада,  ПІБ)

План

Вступ

Розділ 1. Сутність самостійної роботи та її види

Розділ 2.Організація самостійної діяльності в процесі навчання школи

2.1.Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра

2.2. Самостійна робота в системі індивідуального навчання учнів

2.3. Технологія формотворення знань як базова технологія розвитку здібностей учнів до самостійної навчальної діяльності

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Сучасній епосі, етапу розвитку суспільства відповідають конкретні задачі освіти. Вони відбивають соціальне замовлення, що призначено виконувати школі. Нові історичні повороти спричиняють нові ідеї, цінності і нові освітні реформи, що припускають формування моделі "нової людини". Ще недавно кінцевою метою шкільної освіти був випускник, що опанував знаннями в межах програми, навчальними вміннями і навичками. Звернення до психології, нові інтегровані підходи дозволили ширше і глибше досліджувати навчальну діяльність школярів і старшокласників у тому числі. Сучасні психологи, дидакти, методисти заявляють про необхідність формування здібностей у школярів, роблячи акцент на самоосвіту, самоконтроль у процесі соціалізації. Пріоритетним розглядається оволодіння оперативними інтелектуальними загальнонавчальними уміннями, а не придбання знань як таких. Здатність учнів трансформувати, здійснювати перенос знань у нових умовах у більшій мірі і визначають значення нового поняття "компетентність", що з’явилось у школі з початком модернізації. Становлення і розвиток компетентної в різних видах діяльності особистості   розглядається як мета освітнього процесу в середній школі.

Початок експерименту по впровадженню 12-річної освіти ще більш актуалізував проблему пошуку ефективних форм і методів підвищення якості навчання. Вчителі шукають відповідь на багатогранне питання: як в умовах різноманіття підручників знайти найбільш оптимальні шляхи навчання старшокласників, що відповідають задачам розвиваючого навчання, вимогам застосування нових технологій? Незважаючи на новизну і складність ситуації, необхідно знайти нові й ефективні шляхи. Якісне рішення цілей і задач навчання в умовах суттєвих змін можливо лише на основі системного підходу. Цю задачу реалізує досить новий напрямок у педагогіці, що досліджує керування процесом навчання. Регіональним центрам і окремим школам, що включилися в експеримент, доцільно досліджувати нові ідеї цього напрямку. Керування, у даному випадку, розглядається на двох взаємозалежних між собою рівнях: на рівні адміністрації і на рівні вчителя. При чому на кожнім з них зважуються свої специфічні задачі по створенню умов для інтелектуального і загального розвитку учнів. Однак, перш, ніж керувати навчальним процесом, його треба організувати. Для цього адміністрація визначає стратегічні задачі, а вчитель на своєму рівні розробляє і здійснює на практиці відповідні дидактичні системи  інформаційно-рецептивного, репродуктивного, проблемно-пошукового, програмованого за алгоритмом (за допомогою комп'ютерів), релаксопедичного навчання та ін. Кожна з цих систем має свій набір розвиваючого інструментарію, особливі функції в трансформації знань, формуванні способів діяльності, загальному розвитку особистості. Однак, існує комплекс умов, для яких та чи інша система найбільш доцільна. Ідеальної системи навчання, як відомо, не існує. Крім цього, усі педагогічні системи розвиваючі більшою, або в меншою мірою. Тому найбільш доцільним є добір ряду методів з різних навчальних систем і застосування їх у визначених поєднаннях, взаємодоповнюючих один одного, що збагачують обрану систему навчання. Переважним при цьому будуть методи, що відповідають типу системи, на основі якої будується урок з різноманітними дидактичними елементами. Визначальну роль у виборі вчителем типу навчальної системи грає характер досліджуваного матеріалу. Не маловажними також є рівень компетентності учнів (знання, вміння, вивченість теми) і мети навчання, як загальні, так і характерні даному шкільному періоду. Важливо підкреслити, що поняттю дидактичної системи у сучасній педагогічній психології відповідає поняття загальнопедагогічної технології. Необхідно, щоб адміністрація школи і вчитель розуміли, що результати експерименту, в остаточному підсумку, залежать від їхніх погоджених дій, від міри методичної допомоги педагогу-експериментатору.