Контрольна робота з "Методологія та організація наукових досліджень з основами інтелектуальної власності"

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ННІ «Інститут геології»

Кафедра геології нафти і газу

[pic 1]

Модульна контрольна робота №1

з дисципліни «Методологія та організація наукових досліджень з основами інтелектуальної власності»

Варіант №7

Виконала:

студента 1 курсу магістратури

                                                                               групи ГНГ

                                                                               Самойленко С.А.

                                                                               Перевірив:

                                                                               проф. Чуйко В.Л.

Київ 2018

Зміст

1. Стефан Тулмін .

1.2. Стефан Тулмін про розмежування наукової і логічної раціональності .

2. Процедура доведення судження фактами та індуктивне та дедуктивне виведення доведених суджень.

Джерела

1.Стівен Еделстон Тулмін — британський філософ, автор наукових праць і професор. Перебуваючи під впливом ідей австрійського філософа Людвіга Вітгенштейна, Тулмін присвятив свої роботи аналізу моральної підстави. У своїх дослідженнях він вивчав проблему практичної аргументації. Крім цього його роботи використовувалися в області риторики для аналізу риторичної аргументації. Модель Аргументації Тулміна — шість взаємопов'язаних компонентів, які використовуються для аналізу аргументації, — вважається однією з його найбільш значущих робіт, особливо в області риторики і комунікації.

ІСТОРИЧНА ШКОЛА в філософії науки - напрям у філософії науки, що склався в процесі дослідження двох проблем розвитку науки: 1) проблеми чинників, завдяки яким прогресує чи просто змінює свою структуру наука; 2) проблеми форм, шляхів розвитку наукового знання (безупинне кумулятивне нагромадження й складування знання чи революційні зміни, перерви в поступовості). На відміну від неопозитивізму, представники цього напряму (Вартофський, Кун, Лакатос, Тулмін, Фоєрабенд та ін.) вважають, що розвиток науки не тільки не відбувається поза зв’язками з філософією (метафізикою), а розгортається у щільному контакті з сукупністю соціальних, культурних, психологічних і навіть позараціональних явищ. Позиція Історична школа в філософії науки  полягає в обґрунтуванні тези про відсутність нерозривного зв’язку між поняттям раціональної науки і внутрішньою історією науки. Саме поняття “раціональність” є багатозначним і залежить од включення в конкретну філософсько-наукову концепцію. Відповідаючи на питання про форми розвитку науки, представники Історична школа в філософії науки  рішуче виступають проти спрощених кумулятивістських поглядів та обґрунтовують ідею про перервний характер наукового поступу; методологи науки пропонують різні концепції розвитку наукового пізнання. Концепція наукових революцій Куна центрована навколо поняття “парадигма” ; універсальна концепція розвитку науки Лакатоса, ґрунтована на ідеї конкуруючих науково-дослідних програм; концепція зміни стандартів раціональності або матриць розуміння, обумовлена “природним” і “штучним” відбором популяцій понять; концепція “тематичного аналізу науки” Холтона тощо. Різноманітність концепцій розвитку науки, запропонованих Історична школав філософії науки , свідчить про багатоманітність типів і стандартів наукової раціональності, співіснуючих у науці та змінюючих одні одних. С. Тулмін.

1.2. Стефан Турмін про розмежування наукової і логічної раціональності .

У перших рецензіях на «Застосування міркування» думка Тулміна трактується як замах на точність і строгість наукових міркувань, як заклик до відмови від логічних критеріїв раціональності . У ті роки, коли авторитет неопозитивізму був ще високий, подібні оцінки були природні. Але і через десятиліття, коли панування неопозитивіської «парадигми» в методології науки скінчилося, час подібних інтерпретацій не минуло. «Боюся, - пише Я.Джарві, - що Тулмін, відштовхуючись від логіки, не тільки підриває раціональність науки, а й створює можливість дискримінації раціональності як такої. З його міркувань випливає, що астрологи або мисливці за відьмами могли б претендувати на раціональність нарівні з наукою ». Подібні побоювання типові: якщо раціональність науки сходить з твердого грунту логіки, чи не означає це, що вона зависає над трясовиною ірраціоналізму, скептицизму і релятивізму? Парадокс, однак, в тому, що Тулмін критикував абсолютизацію законів формальної логіки в якості критеріїв наукової раціональності тому, що, на його думку, вона-то і веде в цю трясовину.