Візуальна психологія

                                                        ЗМІСТ

1. ВСТУП.
2. ФІЗІОГНОМІКА У АНТИЧНОМУ СВІТІ.
3. ФІЗІОГНОМІЧНІ СИСТЕМИ МИНУЛОГО.
4. СУЧАСНИЙ РОЗВИТОК ФІЗІОГНОМІКИ
5. ВИСНОВКИ.
6. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.

Вступ

Психологія як наука завжди прагнула пізнати внутрішній світ людини. Однак при цьому психологи намагалися різними шляхами досягнути кінцевого результату. Предметом психології в різні часи була душа, свідомість, самосвідомість, поведінка, особистість. Слід визнати, що за цей тривалий час до сих пір не створено єдино вірного напряму розвитку цієї науки. Навіть ті її галузі, які раніше безперечно вписувалися в моделі емпіричних, науково обґрунтованих, досліджень, відчувають сьогодні певний вакуум в розробці власних концепцій. Разом з тим життя вимагає від психології більше практичних результатів для застосування в реальних ситуаціях. Від психологічної науки очікують розробок, які б дозволяли не тільки пізнавати та обґрунтовувати якісь теоретичні аспекти, а й на їх основі робити практичні висновки і рекомендації.

В цьому плані психодіагностика є таким психологічним напрямом, котрий широко застосовується фахівцями у всіх сферах, де необхідно працювати з людьми. Вона дозволяє оцінити психологічні якості людини, надати рекомендації з різних питань спілкування та роботи з нею, а також у лікарській практиці. Сьогодні продовжує набирати популярності таке відгалуження психодіагностики як фізіогноміка, методи якої можуть застосовувати не тільки вчені-психологи, а й інші – керівники та інші спеціалісти, що працюють з персоналом.

1. ФІЗІОГНОМІКА У АНТИЧНОМУ СВІТІ

Вивчення зв’язку між рисами обличчя і характером людини є об’єктом інтересу дослідників, починаючи ще з Давньої Греції і Риму. Такої популярності фізіогноміки в значній мірі сприяв вплив різних філософських шкіл, через що вона поширилася на вивчення різних аспектів будови тіла і порівняльного дослідження фізичних і психічних характеристик людей і тварин з цієї точки зору.

До наших днів дійшов відомий твір Джакомо делла Порти (1586 р.), де наведено порівняння зовнішніх рис людей з різними тваринами. Спостереження античних мислителів, що шукали тотожності між фізичними і психічними характеристиками, зводилися до того, що схожість людей на якусь тварину свідчило про наявність в неї відповідних рис (якщо на лева – значить особа має "левовий" характер, якщо на мавпу – веселу, грайливу натуру та т.п.) [2; с. 442].

Природна фізіогноміка розглядалася у античному світі як мистецтво інтерпретації характеру за фізичними ознаками тіла і була тісно пов’язана з науковою медициною того часу, риторикою, портретним живописом і скульптурою. Заслуга "винаходу" цієї квазі-науки приписується грецькому філософу Піфагору, хоча давньоримський лікар Гален вважав її автором Гіппократа. Багато у цій галузі працювали грецькі філософи Платон і Аристотель, а також стоїки, епікурейці та інші філософи Давньої Греції і Риму.

Першим систематизованим трактатом з фізіогноміки, що дійшов до наших днів, є невеликий твір, авторство якого надається Аристотелю. В його посібнику аналізуються три методи дослідження у фізіономіці. Перший метод присвячений висновкам, які можна зробити виходячи із паралельної відповідності між фізичними рисами і характером різних людей і тварин. Другий метод, етнологічний, поділяє людей на "раси" в тій мірі, в якій вони відрізняються за зовнішнім виглядом і характером (наприклад, єгиптяни, фракійці, скіфи). Третій метод враховує стани зміни виразу обличчя і залежність від цього характеру людини (запальність, сором’язливість, хоробрість) [2; с. 444].

У античній фізіономіці систематизуванню підлягали: 1) частини тіла, що свідчили про характер; 2) зовнішній вигляд, який відповідав певному настрою і стану; 3) фізичний вигляд чоловіка і жінки і пов’язані з цим особливості їх характерів; 4) будова тіла і поведінка різних видів тварин; 5) аспекти характеру, про які можна говорити, виходячи з форми обличчя, окремим частинам тілу, голосу, кольору та ін. Теоретичним базисом природної фізіогноміки античності слугував наступний постулат: "Характер слідує з характеристик тіла і не залишається без впливу з боку тілесних жадань".