Я і конфлікти мого життя

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Інститут педагогіки і психології

Твір-есе на тему

«Я і конфлікти мого життя»

    Конфлікти це невід’ємна частина життя кожної людини і я не виняток. Конфлікти супроводжують нас всюди : спочатку це дитячий садочок,звичайно ж вони існують і вдома,між друзями,знайомими та незнайомими,школа,університет,робота… Коротше кажучи,конфлікти чекають нас на кожному кроці. Те,як ми вирішуємо або не вирішуємо конфлікти залежить певним чином від нас самих.

    Згадуючи своє дитинство, можу сказати,що я не була дуже конфліктною, але конфлікти звісно відбувалися і я змалечку вчилася знаходити вихід з таких ситуацій. Спочатку крики і агресія здавались мені єдиним виходом,потім я зрозуміла,що якщо вчасно заплакати (у випадку з батьками ) тебе пожаліють і конфлікт помалу згасне.

    Пішовши до школи кількість конфліктів у моєму житті значно зросла. Нові люди,новий життєвий етап, непорозуміння з вчителями, чого тільки варті мої сутички з «математичкою». Я зрозуміла,що навіть якщо я намагаюся уникнути конфлікту, мій випадковий потенційний компаньйон може навпаки хотіти розпалити вогонь суперечки. Протистояти цьому у перехідному віці досить важко, тому конфлікти були скрізь і всюди. Але частіше за все,я не намагалась уникати сварок,а могла навіть підкидати дров у вогонь.

    Поступово аналізуючи усі свої суперечки я потроху почала розуміти, що спокійна та виважена розмова набагато корисніша для обох сторін ніж агресивні та образливі випади одне до одного. Але коли ти намагаєшся спокійно та конструктивно розв’язати сутичку,а у відповідь все ті  ж образи,то мені досі важко іноді стриматись і не вийти з себе.

    Трошки згодом,коли я ще підросла, я зрозуміла,що й грандіозні сварки на 3 хвилини можуть бути корисніші,аніж години розмов. Емоції вийдуть, конфлікто-напарники заспокояться і тоді вже дійдуть до компромісу без зайвих відволікаючих почуттів. Головне не затягувати свої сварки надто на довго.