Методика корекцii звуковимови у дiтей молодшого шкiльного вiку з вiдкритою ринолалією

Бердянський державний педагогічний університет

Факультет дошкільної, спеціальної та соціальної освіти

Кафедра прикладної психології та логопедії

Пояснювальна записка

до курсової роботи

бакалавр

на тему: «МЕТОДИКА КОРЕКЦІЇ ЗВУКОВИМОВИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ВІДКРИТОЮ РИНОЛАЛІЄЮ»

Виконала: здобувач першого

(бакалаврського) рівня  3  курсу,

групи 305СО спеціальності 016

Спеціальна освіта

Коцун Тетяна

Керівник: кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри прикладної психології

та логопедії Лопатіна Ганна Олександрівна

Національна шкала ________________    

Кількість балів: ___ Оцінка:  ECTS ____

Члени комісії ___________________________

(підпис)                        (прізвище та ініціали)

________________ _______________________

(підпис)                        (прізвище та ініціали)

Бердянськ, 2021

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Національною доктриною розвитку освіти (2002) чітко визначено, що рівний доступ до якісної освіти є національним пріоритетом і передумовою виконання міжнародного та національного законодавств щодо реалізації прав громадян на здобуття якісної освіти. Рівний доступ до якісної освіти для дітей з ринолалією передбачає логопедичний супровід. Раннє діагностування та грамотна організація корекційної допомоги — надійний шлях до повної інтеграції дитини в соціальне та загальноосвітнє середовище.

Діти із вродженими незрощеннями губи та піднебіння (ВНГП) складають групу ризику не тільки у галузі хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку, а і є досить складним об’єктом наукових досліджень у галузі дефектології і, зокрема, логопедії та психології. З 11 мільйонів дітей в Україні дванадцять тисяч - це хворі із вродженими вадами щелепно-лицевої ділянки. Серед них щорічно народжується 500 з незрощеннями губи та піднебіння.  Сьогодні в Україні існує єдина дитяча клінічна лікарня в м. Києві, де оперують дітей з ВНГП.

Аналіз та узагальнення результатів наукових досліджень у галузі логопедії свідчить про їх переважну спрямованість на розв’язання важливої проблеми, пов’язаної з вивченням характерних порушень мовлення, їх структури і природи, методикою виправлення порушень, виявленням особливостей психічного розвитку дітей з порушенням мовленнєвого розвитку і забезпеченням корекційно спрямованого становлення їх мовлення (Н. С. Гаврилова, О. П. Мілевська). В той же час клінічній та психолого-педагогічній характеристиці дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку приділяється недостатньо уваги. Актуальним проблемам навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення присвячені наукові дослідження С. Ю. Коноплястої, А. Г. Іполітової, І. І. Єрмакової, С. Л. Таптанової, , Є. Ф. Соботович, В. В. Тарасун, М. В. Шеремет та ін. В їх роботах акцентується увага на гальмівних факторах, що стримують ефективність процесу навчання і виховання означеної категорії осіб, пропонуються напрями його оптимізації. Як вказує Л. В. Будяк, кожний четвертий хлопчик і кожна сьома дівчинка в нашій країні потребують комплексної медичної та психолого-педагогічної допомоги. З огляду на це, надзвичайно актуальним є широке впровадження комплексу адекватних медичних, діагностичних, психолого-педагогічних та соціально-реабілітаційних заходів щодо зміни такої ситуації на краще [5].