Прагматичні адаптації при перекладі художніх творів К.Р.Сафона

        Лінгвістична прагматика - це одна з галузей філології, яка вивчає функціонування і вживання мовних знаків мовленнєвій комунікації у взаємозвязку з інтерактивністю субєктів спілкування, їхніми особливостями, реакцією та ситуацією, що склалася [Шаховський, 1995].                                           У нашій роботі предметом дослідження стали особливості вираження емотивності в іспанськомовних текстах художніх творів у прагматичному аспекті. Під прагматичними особливостями емотивності в текстах художніх творів ми розуміємо вивчення умов актуалізації мовних властивостей, притаманних емотивності; дослідження можливостей вживання її адресантом і адресатом; характерні культурно-національні риси. Саме ці особливості вираження емотивності іспанськомовні художні твори К.Р.Сафона «Тінь вітру» та «Марина» становлять об'єкт нашого дослідження.                                                                                                                                      Нашу увагу привертає різноманітність засобів вираження емотивності в іспанськомовного тексту художнього твору К.Р.Сафона використаних з метою реалізації прагматичної настановки й підсилення прагматичного впливу на адресата.                                                                                                          “Marina” та “ La Sombra del Viento” саме цього автора, тому що, на нашу думку, він відрізняється унікальним, особливим, прихованим емоційно-психічним, оцінним впливом на адресата в поєднанні з національно-культурною специфікою зображуваних реалій, завдяки чому погоджується адресат з оцінкою референтної ситуації, поданої автором.                                                                                                                               У нашій роботі здійснюється прагматичний аналіз іспанськомовних   текстів художнього віртуоза творчого мистецтва за допомогою актуалізації емотивності, що, на нашу думку, дозволяє встановити відношення між адресатом і текстом, дослідити яким чином здійснюється трансформування                                                                                                          тексту у людській свідомості і навпаки.                                                      Іспанськомовні твори К.Р.Сафона, які концентрують в собі множинність відношень, які можна спостерігати як всередині текстів творів, так і за їхніми межами, стали невичерпним джерелом досліджень завдяки своїм культурно-психологічним особливостям. Водночас різноманіття підходів, зумовлених специфікою окремих наук, часто призводять до того, що практичне розв'язання проблеми не тільки не просувається вперед, але й, навпаки, значно уповільнюється через неузгодженість дій учених. У звязку з цим фактом необхідність об'єднати різних спеціалістів гуманітарного напрямку стає актуальною.                                                                                Підвищення інтересу до емоційної сфери героїв творів Сафона з боку філологів, психологів і філософів цілком виправдано, оскільки ця сфера є в усіх виявах існування людини, вона повинна залишити слід і в мовленні. Людина та її емоції становлять частину об'єктивної дійсності, яка пов'язана з формуванням мовної картини світу: людина як об'єктивний суб'єкт, мова як засіб відображення. Стан своєї свідомості, відчуття, емоції людина відтворює не тільки в мові, але і в тексті. Якщо в процесі безпосередньої комунікації емоції виражаються також позамовними чинниками, містики, зокрема мімікою, жестами, то в тексті художньої літератури ці фактори кодуються за допомогою мови.                                                                                 Існування в лінгвістичній літературі численних термінологічних і метафоричних визначень емотивних явищ, а саме: емотивного плану, емотивного забарвлення, чуттєвого фону та емотивного ореолу - робить важким диференціювання досліджуваного феномена і необхідним виявлення уніфікованих характеристик текстової емотивності. Звернення до вивчення не розвязаних в лінгвістиці питань сутності емоцій в текстах художніх творів зумовлює актуальність цього дослідження.                                            Комунікативно-прагматичний підхід, реалізований у дослідженні, дозволяє вивчити лінгвопрагматичні особливості вираження емотивності у творчості Карлоса Руіса Сафона, дає можливості виявити роль різноманітних авторських прийомів у підсиленні прагматичного потенціалу вихідних одиниць. У роботі ми намагаємося розглядати емотивність іспанськомовного тексту художнього твору як один із самостійних аспектів мови.                                                                                                                             Мета дослідження: вивчити лінгвопрагматичні особливості прагиатики художніх текстів. Для цього є необхідним вирішити такі завдання:                                                                                                                                               - уточнити зміст поняття емотивність, обґрунтувати належність її до прагматично значущої мовної категорії та виявити прагматичну специфіку;             - розкрити лінгвопрагматичну природу вираження емотивності в тексті художнього твору Карлоса Руіса Сафона;                                                                      - виявити особливості актуалізації емотивності як специфічної ознаки тексту художнього твору Карлоса Руіса Сафона, зумовлену характером емоціогенного знання, опредметненого в них;                                                                   - дослідити мовні засоби: лексичні, морфологічні, синтаксичні, вживані автором з погляду відображення в них імпліцитної авторської оцінки для створення емотивного ракурсу відповідних текстів художніх творів;                                                                                                                                  - описати індивідуальні авторські прийоми вираження емотивності в тексті та їх роль у підвищенні прагматичного впливу на адресата;                                  - виявити прагматичний аспект емотивності в межах змістовно-концептуальної інформації з огляду на адресатність художнього твору.                   Аналіз цих творів зроблено, застосовуючи комунікативно-діяльнісний підхід, що полягає у вивченні художнього тексту на гносеологічному, психологічному та лінгвістичному рівнях, які співвідносяться з трьома аспектами мови в повній семіотичній парадигмі її аналізу і дозволяють провести комплексне дослідження такого мовного явища як емотивність іспанськомовного художнього тексту.                                                                                                  Лінгвопрагматичні особливості емотивного фону й емотивної тональності визначають специфіку емотивного змісту художніх творів й у сукупності створюють характер емотивного забарвлення.                                                                                                 Вираження емотивності в тексті художніх творів К.Р.Сафона знаходиться в безпосередньому зв'язку з однією з центральних категорій прагматики - авторською інтенцією. Використання назви твору як одного з провідних емотивних сигналів першоджерела, забезпечує вихід на його змістову множинність, складає загальний емотивний фон художнього тексту й дає можливість автору передати особисте ставлення до інформації, що викладається в художньому тексті.                                                                                                 Емотивність в текстах художніх творів К.Р.Сафона має специфічні комунікативні функції: оцінну, афективну та прагматичну, які реалізуються завдяки емоційно-психічному, оцінювальному впливу на адресата з метою переконати його, спонукати до дії, змусити погодитись з авторською оцінкою референтної ситуації.                                                                                           У процесі текстового аналізу встановлено роль емотивності як засобу інтерпретації змісту тексту художнього твору. Також проаналізовано питання реалізації прагматичного потенціалу емотивності тексту художнього твору К.Р.Сафона. Також, у роботі досліджено лінгвопрагматичні особливості вираження емотивності художнього твору на прикладі творів К.Р.Сафона в лінгвопрагматичному аспекті, розглянуто прагматичні особливості емотивного фону, емотивної тональності, емотивного забарвлення названих творів, проаналізовано закономірності функціонування категорії емотивності в текстах художніх творів. Особливу увагу приділено специфіці індивідуально-авторського збільшення емотивного напруження з метою підсилення прагматичного ефекту.