Порiвняльний аналiз вiршiв Михайля Семенка "Осiнь", Василя Стуса "Любов як самозречення легка" i Юрка Iздрика "Рибний день"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра теорії та історії світової літератури імені професора В. І. Фесенко

САМОСТІЙНА РОБОТА

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВІРШІВ

МИХАЙЛЯ СЕМЕНКА «ОСІНЬ»,

ВАСИЛЯ СТУСА «ЛЮБОВ ЯК САМОЗРЕЧЕННЯ ЛЕГКА…» І

ЮРКА ІЗДРИКА «РИБНИЙ ДЕНЬ»

Студента (-ки) _____курсу_____групи

напряму підготовки________________

_________________________________

_________________________________

                                       (прізвище та ініціали)

Викладач_________________________

_________________________________

     (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала________________

Кількість балів_____Оцінка ЄКТС___

м. Київ – 2019 рік

Упродовж багатьох років митці у своїх творах порушували проблему світлого та вічного почуття кохання. Ця тема була, є, і буде актуальною завжди, адже немає нічого прекраснішого і водночас болючішого ніж це людське почуття. Метою нашого дослідження є порівняльний аналіз віршів футуриста Михайля Семенка «Осінь», шістдесятника Василя Стуса «Любов як самозречення легка…» і нашого сучасника, постмодерніста Юрка Іздрика «Рибний день». В усіх трьох віршах провідною темою є нерозділене кохання чоловіка та жінки, яке кожен описує по-різному.

Отже, мета моєї самостійної роботи- зробити повне порівняння  двох віршів з однією проблематикою, але авторів різних епох та течій.

У поезії Михайля Семенка «Осінь» використані дипресивний настрій, журба, туга за колишнім коханням. Сам же автор порівнює це одностороннє почуття з похмурою холодною порою року осінню, яка «у серце веде смуток нежданий холод суне німий». З рядків «ради не дам собі в серці моїм мовчання.» ліричний герой постає перед нами безсилим перед цим почуттям. Як можемо здогадуватись, він хоче , але ніяк не може забути ці хвилини його життя: «спогад ридає в журбі давнє кохання.»

У вірші «Любов як самозречення легка…» все не настільки трагічно, як у попередньому творі, герой навіть задає собі питання «А чи любив?». Але водночас автор підкреслює «Мабуть, любив, бо знав , що в цілім світі – тільки Ти і Вічність». Але навіть тоді коли ліричний герой розуміє, що його надії на взаємне кохання марні, він не падає духом, продовжує жити . І читаючи останні рядки: «розлучена ріка – стріляє з лука, бо серпня відридали солов’ї», ми розуміємо що кохання пройшло, як і літо.

Аналізуючи вірш Юрка Іздрика ми бачимо що він відкидає негативний настрій, страждання, муки через  нерозділене кохання – він виділяє жінку, порівнюючи її з рибою: «у риби пам’яті три хвилини у жінки, кажуть, трапляється довше». Тим самим він засуджує її мінливість «як дим, як ріка швидкоплинна». Читаючи  вірш складається думка, що автор засуджує жінок за їх совість: «у жінки совісті – менше грама». У рядках: «жінка вже зникла на три хвилини а потім  вернулась – і зовсім інша і пам’ять чиста в’юнка ніби риба» описується саме та швидкоплинність зміни характеру жінки. І що б ти не робив, як би ти не старався  догодити їй «вона забуде все буде глухо». І саме через ці негативні якості кохання може бути одностороннім. Жінка просто маніпулюватиме, а ти намагатимешся зробити усе, але буде марно, вона забуде, адже «у жінки пам’яті півхвилини». Що стосується  емоційною забарвленості вірша Юрія Іздрика, то емоційна  тональність ліричного твору є у відносній статиці. У більшій частині ліричний твір знаходиться у розчаровано-песимістичному настрою. Але в останньому рядку до вищезгаданих емоційних тонів додається легка насмішка, іронія.

Можемо додати, що аналізуючи ці літературні твори, ми спостерігаємо описаний автором образ  жінки, яка в даному випадку є причиною смутку та нерозділеного кохання. Так як у вище зазначеному вірші «Рибний день» автор засуджує жінку за її пам’ять, таку собі корисливість, так і в творі Василя Стуса «Любов як самозречення легка…» ми можемо виділити певні засудження. Із рядків «о як твоє обридження пече, о як гнітить аж у зіницях темно» можна здогадуватися що кохана ліричного героя в один момент просто відвернулася від нього, він набрид їй. І навіть з самого початку вона була з ним «чужа і гордовита».