Порівняльна характеристика віршів Михайля Семенка «Осінь», Василя Стуса «Любов як самозречення легка...» і Юрка Іздрика «Рибний день»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра теорії та історії світової літератури імені професора В. І. Фесенко

САМОСТІЙНА РОБОТА

з курсу «Вступ до літературознавства»

на тему: «Порівняльна характеристика віршів

Михайля Семенка «Осінь»,

Василя Стуса «Любов як самозречення легка…»

і Юрка Іздрика «Рибний день»

Студента ___курсу____________групи

напряму підготовки________________

_________________________________

_________________________________

                              (прізвище та ініціали)

Викладач_________________________

__________________________________________________________________

  (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала________________

Кількість балів_____Оцінка ЄКТС___

м. Київ – 20___рік

Метою порівняльної роботи є аналіз та порівняння ідеї та змісту віршів Михайля Семенка “Осінь”, Василя Стуса “Любов як самозречення легка”, Юрика Іздрика “Рибний день”. Вірш – це ліричний твір, організований законами певного літературно- історичного періоду.

Розглянемо вірш Михайля Семенка “Осінь”, в якому настрій ліричного героя відображається в картині похмурої погоди, а саме:  “ Осінь похмура іде, хмари дощі тумани, осінь у серце веде.” Водночас проводиться паралель, порівняння природи восени з почуттями та станом головного героя віршу Семенка. Разом з осінню приходять давні спогади, які є не зовсім приємними для ліричного героя. Також ці рядки можна сприймати як внутрішню реакцію Михайля Семенка – любов за коханою. Семенка М. відносили до футуристів, а вони стверджували, що любов втратила будь-яку цінність. У вище зазначеному творі були використані такі художні засоби як метафори та епітети для повного змалювування почуттів. Ліричний герой виступає об’єктом передачі основної маси емоцій та переживань. Ідеєю цього вірша є переживання  ліричного героя.

Наступний буде проаналізований вірш Василя Стуса “Любов як самозречення легка”. Він відображує роздуми героя про пережите, його почуття та не взаємне кохання. Його настрій описаний жвавістю річки Борзн: “Крутоберега в’юниться Борзна, і образ твій лежить в її потіччі”. Основною темою твору є страждання через кохання. В творі використано багато епітетів, які змальовують образ дівчини, через яку й страждає головний герой. Василь Стус уявляє кохання як такі відносини, коли люди стають одною душею, одним тілом, одною долею. Ліричний герой цього віршу страждає через невзаємне  кохання та веде роздуми про свої почуття: “А чи любив? Мабуть любив, бо знав, що в цілім світі – тільки Ти і Вічність”.  

Останнім віршем, який я охарактеризував порівнюючи був вірш Юрка Іздрика “Рибний день”. Автор цього вірша порівнює жінку з рибою: “У риби пам’яті три хвилини, у жінки кажуть трапляться довше”. Ліричний герой зневажливо ставиться до жінок і вважає їх зрадницями. Він відчуває ненависть, обман, біль та зраду. “Мінливі як дим як ріка швидкоплинні і поки рука намацує зошит, жінка вже зникла на три хвилини”. Більшість текстів – своєрідний внутрішній щоденник, у якому автор кохає, страждає, ностальгує і вдається до пошуків сенсу життя крізь призму любові.

В цих віршах спільна є: тема, ідея, інтонація та художні засоби, всі вони намагаються дати відповідь на питання, що являє собою любов, але відмінність в тому, що написані вони у різних напрямах. Михайль Семенко вигадав свій власний напрям – кверофутуризм, ніби щось “палке”, “жгуче”, акцентування грубих речей, екстраполюванням сучасного в майбутнє, позбавлення вантажу будь-яких традицій, нібито зайвих при розбудові ні на що не схожої культури за останнім словом науки та техніки. Саме це давало можливість автору бути різним, футуристичним. Головні ознаки футуризму: нове мистецтво не цікавиться людиною, а прагне до новацій, заперечення традиційної культури, культивування урбанізму, переплетіння документального матеріалу з фантастикою, для цього стилю характерний певний динамізм. Василь Стус писав у напрямі-екзистенціалізму, тобто людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу у виборі мети, шляхів та засобів їх реалізації за для власної волі, честі та гідності. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору. Нерідко межі екзистенціалізму як світоглядної структури є досить примарними, а зарахування до нього окремих митців - дискусійними. Найчастіше в творах відбувається розповідь від першої особи. Юрок Іздрик писав у напрямі – постмодернізму. Головними рисами постмодернізму є: конформізм, відсутність пафосу ділове заперечення попереднього, вторинність як позиція, недекларованна демократичність, комерційний успіх, антиутопічність. Головними ознаками даного напряму є бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, акцентування на не справжності, також спостерігаються сюжетно-композиційні, мовленнєві, образні перегуки. Епоха постмодернізму – це певний стан сумніву в усьому, що його передувало. Дивлячись на ознаки та на їх використання, постмодернізм може зникнути з духовно-мистецької арени.