Порівняльна характеристика віршів Михайля Семенка «Осінь», Василя Стуса «Любов як самозречення легка...»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра теорії та історії світової літератури імені професора В. І. Фесенко

САМОСТІЙНА РОБОТА

з курсу «Вступ до літературознавства»

на тему: «Порівняльна характеристика віршів

Михайля Семенка «Осінь»,

Василя Стуса «Любов як самозречення легка…»

і Юрка Іздрика «Рибний день»

Студента (-ки) _____курсу_____групи

напряму підготовки________________

_________________________________

_________________________________

                                       (прізвище та ініціали)

Викладач_________________________

_________________________________

     (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала________________

Кількість балів_____Оцінка ЄКТС___

м. Київ – 20___рік

 Тема кохання — одна з найдавніших у творчості кожного народу. Мабуть, немає письменників, які б не писали про нього. Пояснити це дуже просто — багато важить кохання в житті людини. Дійсно, це почуття, як жодне інше, прагне висловлення і тому найчастіше спонукає до самовираження, надихає на творчість. Кохання у народній поезії сильніше родинних стосунків, сильніше смерті. 

У віршах Михайля Семенка «Осінь» і Василя Стуса «Любов як самозречення легка…» провідною темою є смуток за минулим коханням, яке вже не повернеш, як би сильно цього не хотілось, переживання через розлуку з коханою, невзаємне кохання. У вірші Юри Іздрика «Рибний день» ми теж бачимо односторонню любов, але тут поет ніби принижує через це жінку і звинувачує ії:

«у жінки совісті – менше грама

у жінки пам’яті – півхвилини

кажи їй слово цілуй у вухо

тримайся курсу сиди на веслах

вона забуде все буде глухо

та буде чесно

і буде весело»

 Але в останніх рядках ми можемо побачити, як поет ніби каже нам: «ця гра точно варта свічок».

 Кожному з віршів притаманна романтична, ностальгійна, місцями меланхолійна, журлива тональність. У Михайля Семенка вони статичні, у Василя Стуса й Юрка Іздрика, навпаки ж, динамічні. У всіх творах домінують особисті інтонації.

 У цих трьох віршах головним героєм перед нами постає емоційно зрілий чоловік з розбитим серцем та жагою хоч на секунду повернути минуле кохання: автори сумлінно передають у своїх творах його сум і жаль, у Юрки Іздрика додається й образа.

 Михайль Семенко зображує у своєму вірші осінь – похмуру, холодну,  дощову – це наче відображення урагану в душі ліричного героя. Осінь приносить йому давні спогади про кохання, через які він засмучується. Такий прийом додає віршу атмосферності та драматизму:

«Осінь похмура йде

Хмари дощі тумани…

…Холод суне німий

В душу вповзає мла»

 Цей твір належить до інтимної лірики, жанром буде елегія, тобто вірш, пройнятий сумним настроєм. Основна думка – показати сум чоловіка після розлуки з коханою.

 У вірші Василя Стуса ми бачимо багато риторичних питань ліричного героя до його коханої та умовного читача, він ніби не може змиритися з тим, що його любов невзаємна. Автор згадує річку Борзн: «Крутоберега в’юниться Борзна» - це відображення внутрішніх почуттів головного героя, які ніби «бурлять» у ньому. Це також інтимна лірика та елегія. Основна думка – показати почуття чоловіка через невзаємне кохання.