Поема "Беовульф" як зразок героiчного епосу. Переклади та iнтерпретацii у сучаснiй культурi

[pic 1]

ПОЕМА «БЕОВУЛЬФ» ЯК ЗРАЗОК ГЕРОЇЧНОГО ЕПОСУ. ПЕРЕКЛАДИ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ У СУЧАСНІЙ (МАСОВІЙ) КУЛЬТУРІ

[pic 2]

[pic 3]

  Я думаю поема «Беовульф» є всім добре відомою. Це вагомий твір англосаксонської поезії. Його досліджувало та продовжують досліджувати сотні вчених. І я також вирішила трішки поглибитися в цей твір і дещо нове відкрити для себе. В цій роботі я розберу чому ж «Беовульфа» називають пам`яткою германського епосу, як інтерпретують цей твір, які є переклади даної поезії, з якими труднощами можна стикнутися при перекладі та який вплив має цей твір на сучасну (масову) культуру.

  Варто почати з того як взагалі розвивалася англосаксонська поезія. З п’ятого по десяте століття в англосаксів відбувалися важливі зміни, як суспільно-політичного характеру так і культурного. Згодом, посилення централізації королівської влади і християнізація сприяли зміцненню державної єдності. І от по збережених пам’ятках писемності ми можемо дізнатися про багатство пісенної традиції англосаксів.^[1] 

  Найбільш ранньою пам’яткою стародавнього германського епосу є англосаксонська «Поема про Беовульфа». «Беовульф» був вперше опублікований на початку XIX ст.,  коли романтики пробудили інтерес до Середньовіччя. Є багато припущень коли написано цей твір. Однак в нас точно не викликає сумніву те, що даний текст заснований на більш давній усній поемі. Вона виникла, можливо, ще до початку переселення англів і саксів з континенту на Британські острови, яке тривало з середини V до початку VII ст..

  «Беовульф» - велика поема на давньоанглійській мові, яка налічує 3183 віршів. У ній прийнято виділяти два епізоди: перемога героя над Гренделем і його матір'ю, і битва з драконом.

  То ж чому ми розглядаємо «Беовульфа» як зразок героїчного епосу. Ну що ж, спершу визначимо, що таке героїчний епос. Героїчний архаїчний епос мав загальнонародні і загально епічні риси: протиставлення героя і ворога, різні види описів, елементи міфологізації, своєрідні повтори, розгорнутий діалог, кінцівки, систему художніх засобів, гіперболізацію, постійні епітети, урочистий стиль, широту охоплення подій у часі, просторі, повноті зображення, розвинуту зовнішню сюжетність та драматизм, оскільки описувалися битви, поєдинки. ^[2] Герой архаїчного епосу – богатир, втілення найкращих рис народного характеру. Він вирізнявся надзвичайною силою, хоробрістю, причому завжди перемагає і бориться за незалежність рідної землі і свого народу: ^[3]

"... ворога вони (геати) однією силою всі перевершили, його (Беовульфа) міццю"^[4]

"тридцять ратників переборов він однією рукою"^[5]

  І тут очевидно, що «Беовульф» прекрасно підходить під цей опис, і що в даному творі є всі ці риси, тому й можемо розглядати його та вивчати як зразок героїчного епосу.

  Проте, цікавим є визначення жанру «Беовульфа» у праці “Література західноєвропейського середньовіччя”, де автори велично називають цей твір елегією. “Поема про Беовульфа”,– зазначають вони,– “не епічна поема, і навіть не розширена пісня; жодний термін, запозичений з грецької або будь-якої іншої літератури, повністю не підходить для визначення її жанру. Це героїчно-елегійна поема; і у певному сенсі всі її перші 3 136 рядків є прелюдією до погребальної пісні”^[6]. Але я все ж більше схиляюсь до того, що «Беовульф» це епічна поема, адже в творі наявні всі ознаки. Є і піднесений тон і стиль, розтягнута оповідь, залучення надприродного (у формі чудовиськ і велетнів), чаклунство, і багато іншого. А елегією я б назвала хіба що аж кінець поеми, тому що там присутні такі риси як журливість та меланхолійність, а це вже схоже на елегію.

  Якщо підійти до поеми як до археологічної реліквії, вона захоплює. Як лінгвістичний документ, вона є дивом, скарбницею відкриттів. Вона надає нам напрочуд важливі відомості про суспільне та політичне життя давніх англійців та про багато інших речей. Але нам не слід забувати, що роль “Беовульфа” як великого твору літератури має залишатися первинною.^[7]

  Фабула поеми проста: Беовульф, племінник короля геатів –скандинавського племені, дізнається про нещастя, що трапилось з даньцями. На їх прославлений палац вже багато років нападає ночами людиноподібне чудовисько Грендель і пожирає кращих з воїнів. Беовульф з невеликою дружиною вирушає до данів. Залишається на ніч в і в жорстокому поєдинку з Гренделем вириває у нього праву руку. Але на наступну ніч приходить мати Гренделя. Помстившись за сина, вона вбиває і відносить з собою одного з данських витязів. На ранок, Беовульф у супроводі короля розшукує по кривавих слідах лігво Гренделя, що знаходиться на дні гірського озера, населеного чудовиськами. За допомогою чарівного меча Беовульф перемагає велетня і відрубує голову Гренделю. Благополучне повернення героя наголошується бенкетом, після чого геати пускаються в зворотню дорогу.