Аналiз мовних одиниць фразеологiчного складу мови – прислiв`я, приказки, крилатi вислови
Автор: юля кравцова • Декабрь 24, 2020 • Курсовая работа • 8,856 Слов (36 Страниц) • 372 Просмотры
ЗМIСТ
ВСТУП 3
РОЗДIЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГIЇ 6
1.1. Сутнiсть фразеологiї як мовного явища, визначення фразеологiзму 6
1.2. Семантика та природа фразеологiчних одиниць 15
1.3. Основнi пiдходи до класифiкацiї фразеологiзмiв 20
РОЗДIЛ 2. МОВНI ОДИНИЦI ФРАЗЕОЛОГIЧНОГО СКЛАДУ МОВИ 24
2.1. Прислiв`я та приказки як особливий вид фразеологiчних одиниць 24
2.2. Крилатi вислови, особливостi функцiонуванння 29
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34
ВСТУП
Актуальнiсть теми. Будучи одним з роздiлiв мовознавства, фразеологiя як наука виникла лише на початку XX столiття. Фразеологiї присвячено велику кiлькiсть статей, книг, дисертацiй. Оскiльки словниковий склад мови, який налiчує сотнi тисяч одиниць, має дуже складну органiзацiю. Iнтерес до цiєї галузi мови не вщухає анi у дослiдникiв, анi у тих, хто просто небайдужий до слова.
Основне поняття, обсяг проблематики й обсяг вивчення фразеологiї як порiвняно молодої лiнгвiстичної дисциплiни ще остаточно не визначенi. Однак, предметом вивчення фразеологiї є стiйкi сполучення двох i бiльше слiв, що становлять семантичну цiлiсть i вiдтворюються у процесi мовлення як готовi словеснi формули.
Завдання, що постають перед фразеологiєю присвяченi:
– вивченню особливостей структури фразеологiчних одиниць i законiв створення семантичної цiлiсностi у сполуках слiв, визначенню причин їх фразеологiзацiї;
– дослiдженню взаємовiдношень фразеологiчних зворотiв з iншими лiнгвiстичними одиницями – словом, словосполученням, реченням;
– з`ясуванню iсторико-етимологiчних основ фразеологiчних одиниць, внутрiшня форма яких утрачена;
– вивченню законiв розвитку фразеологiчного складу;
– виробленню наукової системи опрацювання рiзнотипних фразеологiчних структур у загальномовних та спецiальних фразеологiчних словниках i т.д.
Розвиток теорiї фразеологiї заклали працi таких вiдомих мовознавцiв як О.О. Потебня, I.I. Срезневський, О.А. Шахматов та Ф.Ф. Фортунатов. Вплив на розвиток фразеологiї мали також iдеї французького лiнгвiста Ш. Балi. Наприклад, у захiдноєвропейському та американському мовознавствi фразеологiю не видiляють в особливий роздiл лiнгвiстики.
Питання щодо вивчення стiйких сполучень слiв у спецiальному роздiлi мовознавства – фразеологiї було поставлено в навчально-методичнiй лiтературi ще у 20-40-х рр. минулого столiття у роботах Є.Д. Поливанова, С.I. Абакумова, Л.А. Булаховського. У 50-х роках головну увагу було придiлено питанням схожостi та вiдмiнностi фразеологiзмiв з словом та сполученнями слiв.
Проблематика фразеологiї вичерпувалася, в основному, з`ясуванням критерiїв фразеологiчностi та уточненням основ класифiкацiї фразеологiзмiв.
З кiнця 50-х рокiв намiтилася тенденцiя системного пiдходу до проблем фразеологiї. Почали розроблятися питання, що пов`язанi з описом фразеологiзмiв як структурних одиниць мови. Так, 60-70-тi роки у розвитку фразеологiї характеризуються iнтенсивною розробкою власне фразеологiчних методiв дослiдження об`єктiв фразеологiї.
Серед мовознавцiв, якi складали фразеологiчнi словники видiлимо:
В. Пiдмогильного та iн. («Фразеологiя дiлової мови», 1926 i 1927), В. Коптiлова («1 000 крилатих виразiв української мови», 1964; 1974 спiльно з А. Коваль),
Н. Батюка («Фразеологiчний словник», 1966), Г. Удовиченка «Словник українських iдiом», 1968, близько 2200), I. Виргана з М. Пилинською («Росiйсько-український фразеологiчний словник», 1959) та I. Олiйника з
М. Сидоренком («Україно-росiйський i росiйсько-український фразеологiчний словник», 1971) та iн.
Проте i сьогоднi не вирiшеними залишаються питання статусу фразеологiї, хто є основоположником цiєї дисциплiни та велика кiлькiсть проблем з теорiї аналiзованої науки. До нерозв`язаних питань належать невизначенiсть термiну фразеологiчної одиницi та предмету фразеологiї. Нез`ясованою залишається теорiя еквiвалентностi, проблема слiвностi компонентiв та iншi. Науковий пошук у цих напрямках продовжується.
Здобутками українського теоретичного мовознавства з фразеологiї є працi лiнгвiстiв: О.О. Потебнi [30], I.К. Бiлодiда [36], В.М. Русанiвського [34],
I.П. Ющука [55] та iн.
...