Словарь Аристотеля

А:

Алківіал(близько 451-404 рр. до н.е) - політичний діяч і стратег Афін. Відзначився безприципністю та політичною нестійкістю.

Алкемон - син Амфіарая і Еріфіли,учасник походу семи героїв проти Фів. Повернувшись з успішного походу, Алкемон помстився матері за загибель батька. Його батько Амфіа- рай не хотів іти на війну проти Фів, знаючи з пророцтва, що він там загине;але Еріфла, спокушена дорогим намистом, яким її підкупив син Едіпа Полінік, що організував перший похід на Фіви, намовила Амфіарая. За вбивство матері Алкемеона переслідували ерінії, богині помети і кари за пролиту кров рідних. Міф про Алкемона послужив основою для багатьох трагедій, але жодна з них не збереглася до наших часів.

Аргант - кіфаред і комічний пост (IV ст. до н.е.).

Аріфрад - невідомий автор, писав про поетичний стиль,зокрема про мову трагіків.

Астідамант – популярний трагік IV ст до н.е., автор багатьох трагедій (написав їх близько 240). Збереглися незначні фрагменти його творів.

Б:

«Богостворене сіюче світло» - цитата з твору невідомого автора, можливо, Емпедокла або Тімофея Мілетського.

В:

«В груди правіші» - цитата з «Іліади»

« В двох очах виникає видіння єдине» - цитата з Емпедокла (фр.88, вид. Дільса).

«Відплиття» (мається на увазі відплиття греків додому після зруйнування Трої) – трагедія невідомого автора.

Г:

Гармонія – поєднання, злагодженість, взаємо відповідність якостей.

Гермокаікоксант – дивовижне ім’я, яке складається із назв трьох малоазіатських рік: Герм,Каік і Ксант. 

Ганімед – у грецькій міфології син царя Троя, або (за іншою версією) Даомедонта, юнак незвичайної вроди, якого Зевс у вигляді орла схопив і зробив на олімпі виночерпієм богів.

Гераклаїда – епопея про життя та подвиги Геракла. Твори на таку тему писали Кінофеон (VII ст. до н.е.), Лісандр (VI ст. до н.е.), Паній (V ст. до н.е.) та інші.

Глоса – ім’я, яким деякі користуються.

Главкон – граматист, який займався гомерівськими поемами. Час життя його невідомий.

Д:

Дорійці – грецьке плем’я, яке населяло на материку весь Пелопоннес, Епір, Акарнанію, Етолію, із островів – Кріт, Кіферу, Мелос, Родос, Кос та південно-західне узбережжя Малої Азії. Найбільш відомими з дорійців були лакедемоняни (спартанці).

Дран – діяти.

Дієслово – частина мови, що вказує на дію або стан.

Домагання – поведінка, яка заподіює незручність, або шкоду особі.

Е:

Евклід старший – невідомо точно, кого має на увазі Арістотель, можливо, Евкліда з Мегер, учня Сократа, засновника т. зв. Мегерської філософської школи.

Ексод(дослівно «вихід») – заключна частина трагедії, в кінці якої і актори, і хор залишали міся гри.

Епізодій – ціла частина трагедії між цілими піснями хору.

«Еант» - трагедія Софокла. Софокл написав дві трагедії, в яких був виведений образ Ган га: «Еант-бичоносець» і «Еант Локрійський». Перша з них дійшла до нас у повному вигляді, друга — у фрагментарному. Еант міфічний герой, син саламінського царя Теламона, учасник походу на Трою, маймо- гутніший із грецьких героїв після Ахілла. Коли Ахілл загинув, Еант претендував на одержаная його зброї. Але озброєння було присуджене Одіссеєві; Еант збожеволів і загинув, кинувшись на власний меч.

Епопея поетична – епопея, яка зображує страждання.

Елегічний розмір, або елегічний дистих, - двовірш, який являє собою сполучення дактилічного гекзаметра і пантаметра.

Енкомій – жанр хорової лірики,гімн на честь певної особи.

Егіст - син Фієста, коханець Клітемнестри, разом з нею вбив Агамемнона, коли той повернувся з-під Трої, і заволодів царством. Орест, син Агамемнона, щоб відомстити смерть батька, за звичаєм кровавої помсти вбив Егіста і власну матір Клітемнестру. Цей міф послужив сюжетом для «Оре-стеї» Есхіла. Згадуючи комедію, в якій Егіст і Орест були зображені як друзі, Арістотель натякає на твір свого сучасника Алексіда, який перелицював міф про Егіста. Арістотель називає Евріпіда «найтрагічнішим із поетів» з уваги на його патетичність. Евріпід був неперевершеним у зображенні психологічних конфліктів, здатних потрясти до глибини душі глядача