Феодалізм. Землеробство древньої Русі до середини XIII ст

Феодалізм.

Поняття феодалізм в українській історії є дуже контроверсійною темою, бо західні історики вважають основними рисами феодалізму є інститути васалітету й лену, або спадкового земельного володіння, а радянські історики в свою чергу приписують набагато ширше значення. Вони характеризують феодалізм як соціально-економічний аспект, аніж інституційноправний.Головними представниками феодального ладу були напіввільні селяни, кріпаки та землевласницька аристократія. Тоді була започаткована панщина, селяни працювали, проте грошей не отримували, також здійснювались натуральні податі та збір грошової данини.

Найвлучніший опис поняття феодалізму це як комплексне явище, в якому об’єднуються різні взаємоповв’язані соціально- економічні, політичні, правні й культурні елементи.

Спочатку Київська Русь не була феодальною державою, цей процес почався у середині XI ст. з поселеннями княжої дружини на землі. У ті часи і з’явилися уділи. На Русі не було формальних договірних відносин між князем і боярином. Земельні маєтності бояр були не умовними феодальними ленами, а спадковою власністю (вотчинами).

Землеробство древньої Русі до середини XIII ст

У IX ст числений феодальний клас вже поділявся за майновим та соціальним становищем. Утворювалися різні прошарки, які були пов’язані між собою системою васальних відносин. Ці відносини були добре зображені в договорах Русі з Візантією. Тож на чолі класу феодалів стояв великий руський князь, а він вже керував іншими князями та боярами. Юридично, князь вважався власником всієї землі, а він вже вирішай хто чим буде володіти. Селяни, які потрапляли в залежність, повинні були сплачувати власникам данину..

У ранній період землевласники могли організовувати власні панські господарства які були засновані на прачі залежних селян. У Київській Русі спостерігалось швидке зростання боярського і церковного землеволодіння. Це були могутні феодали подібні до західноєвропейських баронів. Вони відігравали