Пелопоннеська війна та її наслідки для Афін та Спарти

Пелопоннеська війна та її наслідки для Афін та Спарти

1. Причини та привід Пелопоннеської війни.

Серед причин Пелопоннеської війни можна виділити наступні:

Етнічні причини. Конфлікт між двома етнічними групами – ахейцями (Аттіка) та дорійцями (Пелопоннес та колонії в Південній Італії) тривав ще з гомерівських часів. Тривалий час дорійці панували в материковій Греції, але з кінця Греко-Перських війни, ахейський поліс Афіни, кидає виклик дорійській Спарті, що рано чи пізно призвело би до війни.

Економічні причини. Економіка Афін та союзників базувалася переважно на інтенсивному сільському господарству, ремісництву та  торгівлі. Економіка Спарти, навпаки, базувалася на натуральному сільському господарстві. Різні економічні уклади постійно конфліктували між собою. Проте крім, суперечності між економічними укладами Афін та Спарти, дуже великого протиріччя набував конфлікт між Коринфом та Афінами за гегемонію в морській торгівлі.

Місто Коринф, хоч і входило до складу Пелопоннеського союзу, проте економіка Коринфу була схожою на афінську – домінування ремісництва та торгівлі. Тому, Коринф прагнув за допомогою воєнної підтримки Спарти, похитнути афінську економічну гегемонію в Греції.

Політичні причини. В сфері політики Афіни та Спарта знову знаходилися зовсім на різних полюсах. Політичний устрій Афін – демократія, а Спарти – олігархія. Афіни були еталоном демократичного устрою з широким представництвом народу при владі, Спарта навпаки була олігархічною республікою, яка навпаки викликала захоплення  у прихильників аристократичного правління (найбільш відомим прихильником політичного устрою Спарти був філософ Платон).

До початку 30-х років ?V ст. протиріччя між Пелопоннеським та Афінськими військовими союзами дуже загострюються. Будь яка подія могла призвести до війни.

Історики визначають при події, які призвели до початку Пелопоннеської війни. Першою подією став конфлікт в Керкірі та Епідамні між аристократичними та демократичним силами (435-433 роки до н.е.). Поліси звернулися за допомогою до Коринфа та Афін. Оскільки, ці два поліса були засновані вихідцями з Коринфу, тому вважалося що Афіни не мали права втручатися у цей конфлікт. Втручання Афін дуже непокоїло Коринф, який вбачав у цьому Афінську експансію у Західну частину Еллади, де панівні позиції займав Коринф.

Наступною подією стала Мегарська псефізма.   Поліс Мегари розташовувся всього у 42 км біля Афін, і входив до складу Афінського союзу. Але згодом, Мегари вийшли з Афінського союзу та перейшли на бік Спарти. Попри вихід із Афінського союзу, Мегари продовжували торгувати із Афінами та іншими членами союзу. У 432 році до н.е. Афіни видали указ Мегарську псефізму – яка забороняла ввіз продуктів та товарів із Мегар до Афін та їх союзників. Економіка Мегар зазнала катастрофічного удару. Мегари стали закликати Спарту до війни проти Афін.

Третьою подією, яка призвела до війни став конфлікт в Потідеї. Потідея – поліс, на півостові Халкідіка, входив до складу Афінського морського союзу. За підтримки Коринфа, у Потідеї спалахнуло повстання проти Афінського домінування в морському союзі. Афіни були змушені спрямувати великі сили для приборкання повстання (432 р. до н.е.).

Після повстання Потідеї, Афіни та Спарта знали, що конфлікт не минучий, тому почали готуватися до війни.

Як уже зазначалося, обидва військових союзів були різними за політичним та економічним устроєм, тому їхні плани у веденні війни відрізнялися. Спарта та союзники мали потужну сухопутну армію у 60 тисяч гоплітів та флот 300 кораблів. Бойова якість спартанських гоплітів була кращою за афінських, але пелопоннеський флот був гіршою якості. Тому спартанські стратеги прагнули виманити сухопутні сили Афін, та перемогти їх у вирішальній битві.