Метод та методологія наукового дослідження

Лекція 5. Метод та методологія наукового дослідження

План

1. Проблема наукового методу.

2. Методологічний арсенал науки.

1. Проблема наукового методу

Хоча, як ми з’ясували на попередній лекції, проблема істини не має однозначного рішення, було б нерозумно тільки на цій підставі піддавати сумніву обґрунтованість наукових знань, якими ми володіємо. Якби навіть з міркувань філософської обережності ми не станемо називати наукове знання істинним, то, у будь-якому разі, його можна назвати доволі надійним, безумовно прийнятним, таким, яке переконливо довело свою практичну ефективність. Можна припустити, що сама внутрішня структура наукової діяльності шляхом вироблених у ній процедур та підходів веде нас у кінцевому підсумку до такого знання, яке має усі необхідні для нас характеристики, як його при цьому не називай – істинним, прийнятним, максимально імовірним тощо.

Наукове знання, як ми бачили на першому занятті, методологічно закріплене. Тому сенсом та стрижнем наукової діяльності є науковий метод, у якому вже присутні механізми самокорекції наукового пошуку. Сказане означає, що цілком можна спробувати охарактеризувати наукову діяльність коротшим шляхом – через її безпосередній метод. Дійсно, при розгляді першої теми ми давали опис діяльності через її характер, предмет тощо. Таким чином можна отримати загальне уявлення про наукову діяльність, зрозуміти її істотні моменти. Але чи не можна було б охарактеризувати її прямо, тобто не за допомогою описів, а через приписи, тобто задати (визначити) її параметри однозначно, запропонувавши у певному сенсі безпосередні інструкції до виконання?

Окрім того, точна характеристика наукової діяльності через її метод, можливо, могла б зняти гостроту проблеми істини. Адже поняття істини та наукового методу взаємопов’язані. Нам потрібен не стільки універсальний критерій істини, скільки правильний дослідницький метод, бо у ньому вже закладені істиннісні критерії. Отже, виникає припущення про можливість визначити істину через науковий метод; тоді істина стане корелятом наукового методу, його продуктом. Таке припущення свого часу висунув відомий американський філософ, засновник прагматизму Чарлз Пірс.

Але що таке науковий метод? У чому його сутність? Так, ми звично вживаємо вислови «наукове дослідження», «наукові методи», але що насправді означає «досліджувати науковими методами»?

Насамперед необхідно розібратися з основоположними методологічними поняттями.

Методологічні поняття. Що таке метод? Метод – це сукупність приписів, організована в систему.

При цьому приписи, які входять до складу того чи того методу, можуть мати різний рівень вимогливості та визначеності: вони можуть доволі жорстко визначати структуру діяльності, а можуть функціонувати в ролі тільки регулятивних принципів. В останньому випадку вони лише еспрямовують діяльність, залишаючи достатній простір для її трансформації, не зводячи її до однозначної програми.

Треба відрізняти поняття: метод, методологія, підхід, програма та алгоритм (або методика).

Метод (грец. μέθοδος – шлях, спосіб дослідження або пізнання) – у найширшому значенні слова – «шлях до чогось», спосіб діяльності суб’єкта у будь-якій її формі. Основна функція методу – внутрішня організація та регулювання процесу пізнання або практичного перетворення того чи того об’єкта. Тому метод зводиться до сукупності певних правил, прийомів, способів, норм пізнання та дії. Він є системою приписів, принципів, вимог, які мають орієнтувати у вирішенні конкретного завдання, досягненні певного результату у тій чи тій сфері діяльності. У науці він дисциплінує дослідницький пошук, дозволяє економити сили та час, прямувати до цілі найкоротшим шляхом. Метод слугує своєрідним компасом, яким дослідник торує собі шлях, дозволяє уникати помилок. Френсіс Бекон порівнював метод із світильником, який освітлює подорожньому дорогу у темряві, і вважав, що не можна розраховувати на успіх у вивченні якогось питання, йдучи хибним шляхом.