Принципи планування, організації та проведення наукових досліджень з вивчення екологічного стану водосховищ, річок, озер та ставів

Практична робота 2

Тема: Принципи планування, організації та проведення наукових досліджень з вивчення екологічного стану водосховищ, річок, озер та ставів.

Завдання. Скласти план роботи та розробити методику дослідження екологічного стану водойм різного типу.

Об’єктами досліджень можуть бути природні та штучні водоймища (озера, лимани, водосховища, ставки), природні та штучні водотоки (річки, струмки, канали), внутрішні морські води та виключна (морська) економічна зона України. Водоймища – це надзвичайно різнотипні водні об’єкти, які за площею поділяються на малі – до 10 км2 (ставки, озера), середні – від 10 до 100 км2 (озера, річки, водосховища) та великі – від 101 до 1000 км2 (великі рівнинні водосховища, лимани, моря).

Проведення експедиційних і польових досліджень з вивчення водойм необхідно розпочинати з визначення мети їх проведення. Дані можуть збиратися в рамках виконання фундаментальних, прикладних та моніторингових досліджень. Фундаментальні дослідження передбачають збір науково-пошукової інформації для визначення загальної схеми та особливостей функціонування екосистеми. Прикладні дослідження необхідні для практичної діяльності чи мають певні господарські завдання. У останньому випадку з’ясовується перелік питань, на які повинні відповісти плановані польові дослідження. Для цього вивчаються всі наявні відомості по об’єкту досліджень, подібних з ним об'єктів-аналогів, аналізуються результати попередніх досліджень, дані про джерела антропогенного впливу тощо. Моніторингові дослідження передбачають систему спостережень та контролю за станом природних вод,  які забезпечують своєчасне розпізнавання, прогноз критичних ситуацій та розробку рекомендацій для прийняття управлінських рішень, які можуть позначитися на стані вод. Основна мета налагодження системи спостережень і контролю за забрудненням водних об’єктів – це отримання інформації про природну якість води та оцінка змін якості води внаслідок дії антропогенних факторів. Основними об’єктами, які потребують моніторингу, є місця скидання стічних і дощових вод міст, селищ, сільськогосподарських комплексів, стічних вод окремих підприємств, ТЕС, АЕС; місця скидання колекторно-дренажних вод, які відводяться зі зрошуваних або осушуваних земель; місця нересту, нагулу молоді та старших вікових груп промислових видів риб; кінцеві створи великих і середніх річок, які впадають у моря, внутрішні водоймища; кордони економічних районів, республік, країн, що перетинають транзитні річки.

Насьогодні в Україні згідно з «Порядком здійснення державного моніторингу вод» та «Положенням про державну систему моніторингу навколишнього середовища» державний моніторинг вод є невід’ємною складовою частиною державної системи моніторингу довкілля. На основі цих двох урядових документів розроблена «Єдина міжвідомча інструкція з організації та здійснення державного моніторингу вод» (ЄМІ). Цей документ встановлює єдині вимоги до організації та проведення спостережень за станом поверхневих вод, прибережних зон водосховищ, підземних вод, джерел забруднення вод, за гідрологічними, фізико-хімічними, біологічними, радіологічними показниками якості вод. Виконання вимог ЄМІ обов’язкове для всіх підрозділів суб’єктів державного моніторингу вод, а також відповідальних водокористувачів, які здійснюють спостереження за кількісним та якісним станом водойм.

На будь-якому водоймищі роботу розпочинають з характеристики водойми, зробленої на підставі вивчення інформаційних  (рукописних та друкованих) джерел про тип даної водойми та простих візуальних спостережень. Характеристика водойми включає:

-           назву (може бути декілька) та максимально точний опис його місцезнаходження (позначити на карті);

-           схему з відображенням форми і різних об'єктів, що знаходяться поблизу водоймища (дороги, споруди, елементи рельєфу тощо);

-           розміри та площу (ширина і довжина берегової лінії озера чи ставка, ширина і довжина річки). Довжина озера чи ставка – це  найкоротша відстань між двома найбільш віддаленими точками, що знаходяться на березі водойми. Максимальна ширина – це найбільша відстань між берегами по перпендикуляру до довжини водойми. Ці параметри вимірюються мірної мотузкою, а при значних розмірах водойми - за допомогою кутомірної зйомки. Довжина берегової лінії може бути виміряна кроками або мірної мотузкою по урізу води;