Мiжнародна iнтеграцiя та глобалiзацiя у свiтовiй полiтицi: поняття, сутнiсть та особливостi

МІЖНАРОДНА ІНТЕГРАЦІЯ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ У СВІТОВІЙ ПОЛІТИЦІ: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Завданням теми є з’ясування рис і тенденцій, що притаманні сучасному глобального простору, а також певних моментів, які мусять бути враховані в зовнішньополітичній і зовнішньоекономічній діяльності. Особливо це стосується Азіатсько-Тихоокеанського регіону, країн АСЕАН, Китаю, Японії, які відіграють дедалі зростаючий вплив у міжнародній політиці.

План.

1. Суть, види й прояви інтеграційних процесів.

2. Специфіка сучасних інтеграційних тенденцій.

3. Інтеграційний вектор України.

1. Суть, види й прояви інтеграційних процесів.

В еволюції світового простору відбуваються і повторюються процеси, які пов’язані з нестабільним розвитком: піднесення змінюється на стагнацію і навіть кризу. Напрями його еволюції подеколи різноспрямовані і важкопрогнозовані. Про це свідчить часта нездатність більш-менш точного передбачення зовнішньополітичного й економічного розвитку країн і регіонів.

Економісти наразі навперебій повторюють про хворобу світової фінансової системи. Ім’я їй – “скажена закредитованість”. Міхуру на ринку держоблігацій пророкують ще максимум рік. А потім те, що було в 2008 ., неначебто здасться легким вітерцем на тлі глобального економічного шторму. У світі пахне новою фінансовою кризою? Або це чергові страшилки експертів-панікерів?

За даними Міжнародного валютного фонду, загальний борг усіх держав, нефінансових компаній і приватних осіб перевищив $152 трлн. В останні роки він ріс швидше світової економіки. Якщо в 2002 р. він дорівнював 200% загальносвітового ВВП, то в 2015 р. – уже 225%. Тобто загальний борг нині вдвічі більший вартості всіх товарів і послуг, які виробляються у світі.

Останні звіти Банку міжнародних розрахунків і Світового банку рясніють словами на кшталт “турбулентність” і “нестійкість”. А економісти змагаються в метафорах. У лідерах – лікарняна тематика. Лауреат Нобелівської премії по економіці Джозеф Стігліц пише, що “економіка переживає сильне нездужання”. Фінансовий гуру й прогнозист Нассім Талеб порівняв глобальну економіку з “пацієнтом, якому дають морфій у надії на зцілення”. А найбільш цитована у світі жінка-економіст Карен Рейнхард прямо, вже без усяких метафор, заявляє про цілу “серію дефолтів по держборгам” у недалекому майбутньому. Спочатку в країнах, що розвиваються, а потім і по усьому світу.

Щомісяця крупні світові Центробанки друкували гроші для своїх економік – з метою ці економіки пожвавити після світової кризи 2008-2009 рр. Але вкладати їх у реальний сектор виявилося особливо нікуди. Вільних грошей усе прибувало, і треба було їх десь вигідно розміщати. Держоблігації (їх держави випускають, щоб позичити грошей на ринку – фактично це боргові розписки тієї або іншої країни.) здавалися непоганим варіантом. Спочатку вкладалися у найбільш надійні активи – облігації Німеччини, Франції, Швейцарії. Потім в активи гірші. Чим більше на ринку облігацій був попит, тим вище піднімалася ціна.

Коли якийсь товар торгується за цінами, які значно перевищують його реальну вартість, – це називають міхуром. Коли-небудь міхур лопається. Що було, коли в 2008 році в США лопнув міхур іпотечних цінних паперів, усі пам’ятають – настала дворічна світова фінансова криза.

Що буде, коли лопне нинішній міхур, як говорять експерти, навіть страшно уявити. 80% коштів у світових банків зараз розміщені в держоблігаціях. Їхній розпродаж похитне всю світову фінансову систему.

Водночас еволюція дає можливість констатувати конкретну дію та розвиток ряду тенденцій. Головними з них є:

– наростаюча взаємозалежність та цілісність світу;

– інтеграція та глобалізація.

Бурхливі події