Використання ландшафтiв верхньоднiстерських бескидiв для органiзацii рекреацiйноi дiяльностi

ВИКОРИСТАННЯ ЛАНДШАФТІВ ВЕРХНЬОДНІСТЕРСЬКИХ БЕСКИДІВ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Одним із головних напрямів природокористування у Карпатському регіоні є рекреаційна діяльність. Цей регіон володіє великою залісненістю (близько 40%), тому така діяльність спроможна  суттєво  знизити  антропогенний  вплив  на  ліси  регіону. На даний час в наукових публікаціях приділяють увагу головно популярним  та  відвідуваним високогірним і середньогірним  ландшафтам  Українських  Карпат –  Чорногорі,  Свидовцю, Сколівським Бескидам, а також протяжним ландшафтам Полонинського хребта та Горганів.

Бескиди – це система гірських хребтів у північній смузі Карпат, у межах Чехії, Словаччини, Польщі та України. Бескиди поділяються на: Бескиди Західні і Бескиди Східні. Східні Бескиди – це система гірських хребтів у зовнішній смузі Карпат, що паралельно тягнуться від західного кордону держави територією Львівської та Івано-Франківської областей. Вони простягаються на понад 100 км смугою шириною 18-30 км. Висота вершин цього масиву нижча від Чорногірського і в середньому сягає до 1200 м. На окремі хребти масив розчленований поздовжними й поперечними долинами рік басейну Дністра та міжгірними улоговинами. Середні  висоти  досліджуваної території  близько – 750 м, найвища  вершина –  г. Магура Лімнянська (1 022 мн. р. м.). Тут  переважає  низькогірний  рельєф  з  куполоподібними  вершинами  хребтів, що  розчленовані  притоками  Дністра,  Стривігору  та  Стрию. З  огляду  на  невеликі абсолютні  висоти  ліси  регіону  значно  трансформовані,  що  суттєво  знижує  їхню естетичну вартість.

Природні умови тут  здавна  привертали  увагу  багатьох дослідників. Лісову  рослинність Бескидів  вивчали  І. Федець  (1968),  С. Генсірук  (1990). Особливості геоморфологічної будови та рельєфу відображено в працях Ю. Єрмоленка(1967). Ландшафтну  структуру  території  досліджували  Г. Міллер,  О.Федірко, Б.Муха, Б.Захарко, Т.Ямелинець (2003).Повидову оцінку  рекреаційного природокористування наведено у працях І. Рожка (2000). Вплив рекреаційної діяльності  на  стан  лісів  висвітлено  в  працях  В. Середіна,  В. Парпана (1988),  А. Тарасова(1986).

Основними завданнями ландшафтного парку є збереження біологічного і ландшафтного різноманіття регіону, охорона рідкісних видів флори і фауни, занесених до Червоної книги України, підтримка загального екологічного балансу в верхів’ї річки Дністер.

Верхньодністровські Бескиди – це край мальовничих середньогірських ландшафтів, унікальних у Європі дрімучих пралісів 170–180-річного віку, крутих схилів і диких звірів, де в жовтні 1997 року на площі 8356 га було створено Регіональний ландшафтний парк «Верхньодністровські Бескиди».

Територія Верхньодніпровських Бескидів доволі щільно заселена й освоєна в сільськогосподарському відношенні, значна частина лісів вирубана. Обезліснені схили можна використовувати для організації гірськолижного відпочинку. Зокрема, курорт Розлуч є одним із центрів зимового відпочинку.Цей район є досить окультуреним, площа природної рослинності займає лише 30%, з яких на луки та болота припадає 25%. Ліси у вигляді невеликих масивів, переважно дубові або заплавні вільхові.

Згідно з  даними  метеостанції  Турка  (587 м  н. р. м.)  середня  річна  температура  в регіоні становить 5,6 ºС, а середня річна кількість опадів – 844 мм. У гірській місцевості переважають порівняно родючі бурі лісові ґрунти. Такі природні умови сприятливі для організації багатьох видів рекреаційної діяльності.

За  ландшафтним  районуванням (Муха, 2003) у  Верхньодністерських  Бескидах  виділяють  два  індивідуальні  ландшафти  (Верхньодністерський  та  Орівський)  і  шість висотних  місцевостей. Орівський  ландшафт –  це окраїнні  ланцюги карпатських хребтів,  сформованих  як  насуви  на  Передкарпатський  прогин  (Берегова й  Орівська скиби).  Орографічно  це  низькогірні  (абсолютні  висоти –  600–800  м, відносні –  200–300 м) хребти, розірвані поперечними  долинами на окремі відрізки та  останцеві масиви. Уздовж  хребти  розділені  річками  та  потоками, у річкових  долинах  (ріки Вирва, Стривігор, Дністер, Сприня, Бистриця, Стрий). Доступність низьких гір і широкі, добре сформовані долини здавна сприяли заселенню території, а тому лісовий покрив Орівського ландшафту значно трансформований.