Контрольная работа по "Экономической теории"

1. Концепція циклічної поведінки Д.Катона.
   Дж. Катона у своїй праці застосував поняття дискреційний не у руслі макроекономіки, а стосовно споживчих витрат, у зв’язку з чим виділив  концепцію циклічної поведінки споживачів безпосередньо до необов’язкових, довготривалих купівель . Концепція циклічної поведінки споживачів, захоплених масовими хвилями оптимізму чи песимізму до дискреційних  ( не обов’язкових) витрат на побутові товари довгострокового користування, терміни придатності яких визначаються не фізичним а «моральним» зносом, при цьому в залежності від дуже великого впливу поняття «престиж» та «рівня домагань» ( прагнення людини досягнути мети тієї складності якої вона, на її думку, вважає себе здатною досягнути)
2. Теорія перспектив Д. Канемана
   Теорія перспектив — економічна теорія, що описує поведінку індивіда в умовах невизначеності. Ця теорія описує те, як люди вибирають між альтернативами. Кожен можливий результат має певну ймовірність виникнення і цінність, яку людина визначає суб'єктивним чином. Цінності можуть бути як позитивними, так і негативними ( втратами). Теорія перспектив робить акцент на суб'єктивізмі і говорить, що люди схильні переоцінювати низькі ймовірності виникнення альтернатив і недооцінювати високі ймовірності. Дана теорія стверджує, що люди приймають рішення на підставі потенційних виграшів і втрат, використовуючи певні евристики. При цьому теорія описова: вона моделює рішення, що приймаються в реальному житті, а не оптимальні рішення, які випливають з відомих ймовірностей відомих виграшів і втрат.
   Проведені експерементальні класичні моделі дали змогу сформулювати закони «напевне» та «дзеркального відображення».
   При виборі перспектив що обіцяють виграш, люди  занадто уникають ризику ( між вибором 4000 з ймовірністю 80%, або 3000 з імовірністю 100% - люди статистично частіше вибирають 3000.)  а при виборі перспектив що гарантують ризику, люди схильні сильно ризикувати (вони надають перевагу перспективі що надає більший потенційний збиток але зі зберіганням (най і не великої) ймовірності потрапляння в точку беззбитковості.
3. Модель обмеженої раціональності.
   Враховуючи роботи Р. можно сформулювати поняття обмеженої раціональності як вимушеної в конкретних умовах поведінки. Обмежена раціональність означає, що діяльність осіб лежить в межах або рамках допустимої раціональності. Недостатність часу, знань, інформації і є тими самими факторами що обмежують «раціональність» - істинну, справжню логічність рішення. Тому прийняті індивідами рішення є не стільки раціональними, скільки прийнятними, допустимими за даних умов, тобто такими, що задовольняють мінімальні критерії допустимості для даного вибору . Концепція моделі базується на тому, що «завжди є більш раціональне рішення», але «більш раціональне рішення» потребує більших ресурсів, ніж ними володіє індивід, схиляючись до евристичного способу вибору.
4. Поведінкові фактори попиту.  Серед факторів що впливають на попит з точки зору індивіда виділяють:
   1) Доходи споживачів.  При збільшенні доходів споживачів попит зазвичай збільшується.  Але деякі товари не підкорюються цим законам. Це так звані товари «нижчої категорії» -    одяг «секонд-хенд», низькоякісна техніка, дешеві продукти споживання – на них попит  навпаки знижується, оскільки люди, які були змушені купувати ці товари, тепер здатні придбати більш якісні товари .  
   Смаки, мода.  У медійному тисячолітті цей фактор має дуже велике значення через формування соц.-мережових інфлюенсерів та бажання відтворення заданої естетики у власному профілі . Зміна смаків та моди має найбільший вплив на товари що підпорядковуються законам моди, стилю (одяг, взуття) та мають менше значення на товари довготривалого споживання.
   Кількість споживачів.  Збільшення числа покупців на ринку обумовлює підвищення попиту, зменшення числа покупців призводить до скорочення попиту.  Кількість споживачів може змінюватися в зв'язку з різними факторами, наприклад, зміною чисельності населення, пов'язаним з природним приростом або міграціями.   Вибір цільового ринку розповсюдження товару є одним з найважливіших завдань маркетингу: українське сало не є товаром, що здатне підкорити ринок США.
   Ціни замінників.  Майже всі товари на ринку мають товари-аналоги, що виконують ті ж або майже ті ж функції.  Прикладом можуть бути телевізори різних виробників, різні марки автомобілів, смартфонів.  Товари-замінники ділять між собою ринок даного виду товарів.  У тому випадку, коли ціна на один з взаємозамінних товарів виростає, частина його покупців з міркувань економії перейде на інший, дешевший товар;  якщо ж ціна знизиться, то це, навпаки, приверне покупців з числа користуються товарами-замінниками.  Таким чином, зростання ціни на товари-замінники викликає зростання попиту на замінний товар, зниження ціни на замінники призводить до скорочення попиту на цей товар.  Зазначений фактор найбільш важливий для тих товарів, які найбільш схожі на свої замінники, наприклад, «печиво з шоколадом».  Унікальність товару дає змогу збільшувати на нього ціну.

До іншим нецінових факторів попиту відносять:

Очікування споживача.  Попит може змінюватися в залежності від споживчих очікувань щодо майбутніх цін на товари, наявність товарів і майбутнього доходу.  Так, в екстремальних економічних ситуаціях значно зростає попит на товари першої необхідності (сіль, сірники, мило), оскільки покупці бояться зникнення їх з прилавків.  Те ж саме відбувається при очікуванні підвищення цін на ті чи інші товари.  Навпаки, в очікуванні зниження цін (наприклад, на овочі нового врожаю) попит знижується.