Еволюційна парадигма економічної науки

Еволюційна парадигма економічної науки

Зміни, що відбуваються в економічній системі, дозволяють говорити про становлення якісно нового суспільства. В першу чергу для нього характерні значні зрушення в усіх сферах життя, обумовлені, перш за все, структурними змінами в рівні розвитку продуктивних сил, що вимагають трансформації виробничих відносин, а також відбуваються перетворення в усіх видах соціальних відносин.

Тобто формується нова економічна парадигма, яка може орієнтуватися, як на повне заперечення попередньої, так і на зміну тільки основних аспектів. Формується нова система ідей і понять, а також принципово інший стиль мислення з радикальною зміною методології. Якщо говорити про еволюцію парадигми економічної науки, то можна помітити, що довгий час вона ідентифікувалась з парадигмою філософії. Однак активна зміна суспільного життя вимагала і зміни наукових трактувань, а саме виділення власне парадигми саме економічної науки, яка в свою чергу змогла б встановити закономірності господарського досвіду

Так накопичення знань про зміни, що відбуваються в процесі розвитку, можна пов'язати з поширенням ідей меркантилізму. Найважливішими представниками цієї школи вважаються А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм. Вони намагалися зрозуміти і описати зміни, що відбуваються з використанням переважно каузального методу дослідження. Саме це й допомогло їм дійти до однієї єдиної думку, що основою багатства є торгівля, а його рівень визначається кількістю золота, яке надходило в країну. Таким чином, найперспективнішою діяльністю вважалася зовнішня торгівля, виробництво товару на експорт. При цьому вони пропагували необхідність «захищати» власний ринок від надлишку товарів, що ввозяться. На жаль, обмеження в методології не дозволили меркантилістам вийти за рамки свого досвіду, однак все-таки вони виконали певну історичну місію в розвитку науки.

Слід зауважити, що представники меркантилізму дійсно зібрали значні обсяги матеріалу, які не піддавалися систематизації без розробки відповідної наукової парадигми. Перші спроби описати дані процеси все ж таки наважилися фізіократи: Ф.Кене, А.Тюрго, В.Мірабо, Д.Норе. Вони стверджували, що найнадійніше джерело прибутку – це сільське господарство. А свою чергу вважали, що промисловість, транспорт і торгівля – це безплідні сфери, адже праця людей лише покриває витрати на їх існування і не приносить жодних прибутків для суспільства. Досягнути певних висновків їм допомогло використання  методу наукової абстракції, завдяки якому вони змогли описати взаємодії між основними суб'єктами економічних відносин, дати характеристику цих відносин з використанням нової наукової термінології.

Вагомий внесок у науки вклали й представники класичної економічної школи -У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, які вважали виробництво основою економіки. Їх дослідження були спрямовані на вивчення процесу виробництва, розподілу, обміну та споживання благ. На відміну від своїх попередників вони намагалися подивитися на економічне життя не з точки зору пріоритетів будь-яких сфер або теоретичних підходів, а з точки зори цілісності науки і практики. Саме вони започаткували трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.

З точки зору методології, представники даної школи активно займалися збором і систематизацією даних, визначали основні економічні категорії, а також зробили чи немало спроб описати формовану систему, яка виходила за рамки традиційних укладів. Найпершим методом дослідження класичної школи стала формальна логіка, тобто вивчення думки з точки зору її структури і форми. За їх діяльності також було розроблено широкий обсяг загальнонаукових методів і прийомів пізнання, найбільш відомі - це індукція і дедукція, аналіз і синтез, аналогія і абстракція, гіпотеза і доказ. Класична школа описала безліч економічних процесів, виявивши при цьому об'єктивні закони, які цими процесами керують.