Шпаргалка по "Экономике организации"

Зміст

1.Процес інтернаціоналізації ринку праці та його головні структурні рівні

2.Нерівномірність соціально економічного розвитку країн світу

3.Трансферти грошових переказів мігрантів як чинник соціально – економічного розвитку в Україні

4.Зміст функціональної та інституціональної складових інтернаціоналізації ринку праці

5.Інтелектуалізація глобальної економічної діяльності

6.Роль міжнародної організації з міграції (МОМ) в управлінні міграційними процесами

7. Людський ресурс в процесі інтелектуалізації виробництва

8.Головні суб'єкти процесу інтернаціоналізації ринку праці

9. Глобальний індекс інновацій як один з основних індикаторів інноваційного розвитку країни

10. Економічний сенс нелегальної міграції

11. Інтелектуалізація глобальної економічної діяльності

12.Визначення сучасної міграційної системи та її основних елементів

13. Ознаки транс-технологічної інформатизації постіндустріального суспільства (ТНК)

14. Особливості міграції чоловіків та жінок

15. Сучасні виміри кількісної та якісної характеристики глобального людського ресурсу (глобальний індекс інновацій)

16. Порівняти Північно-Американські та Європейські міграційні центри: головні параметри та показники функціонування

17. Інноваційні ріщення для забезпечення сталого глобального розвитку

18. Втрата інтелекту та її наслідки для країн та України

19. Особливості та спільні риси міграційних центрів країн Перської затоки та АТР

20.Ключові інструменти реалізації завдань патентної системи та захисту інтелектуальної власності ЄС, Америки та Японії

21. Охарактеризувати групи країн основних постачальників мігрантів

22. Людський ресурс глобальної економіки

23. Специфіка розвитку Північно- Американського міграційного центру

24. Специфіка розвитку Південо- Американського міграційного центру

25. Постіндустріальна модель світового господарства - економіка знань

26. Відмінності світових міграційних процесів початку ХХ ст. і сучасного

27. Глобальний індекс інновацій, як один з основних індикаторів інноваційного розвитку країн

28. Сгрупуйте теорії міжнародної трудової міграції за економічною ознакою ( мікро, макро та світосистемний рівень)

29.Особливості міграційної політики Африканських країн

30. Обгрунтуйте спільну соціальну парадигму у теоріях: дуального ринку праці, сукупної причинної зумовленості і родинної міграції

31. Особливості міграційної політики в країнах Азії

32. Охарактеризуйте узагальнюючий характер синтетичної теорії міжнародної міграції робочої сили

33. Сучасні виміри кількісної та якісної характеристики глобального людського ресурсу (індекс економіки знань)

34. «Трикутник знань» в постіндустріальній економічній моделі економіки знань

35. Роль грошових переказів мігрантів в політичному розвитку країни

36. Основні типи інтелектуальних центрів глобального господарства

37. Детермінанти формування глобального інтелектуального ринку

38. Основні напрямки міграційнох політики розвинутих країн

39. Креативний сектор глобального бізнесу

1.Процес інтернаціоналізації ринку праці та його головні структурні рівні

Світовий (міжнародний) ринок праці — це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Ці відносини склалися у зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні. В умовах глобалізації виробництва, зростання взаємозалежності в сучасному світі національні ринки праці дедалі більше втрачають свою замкненість та відокремленість. Між ними виникають транснаціональні потоки робочої сили, котрі набирають постійного, систематичного характеру. Таким чином, поряд з міжнародним ринком товарів, послуг і капіталів значних масштабів набуває тепер і міжнародний ринок робочої сили, який являє собою не просто суму національних ринків, а систему, що базується на їхніх взаємозв'язках та взаємодоповненнях.
Формування міжнародного ринку праці відбувається двома шляхами: по-перше, через міграцію трудових ресурсів і капіталу; по-друге, шляхом поступового злиття національних ринків праці, внаслідок чого усуваються юридичні, національно-етнічні, культурні та інші перегородки між ними. Це приводить до утворення так званого «спільного ринку праці». Становлення міжнародного ринку праці є свідченням того, що процеси світової інтеграції відбуваються не тільки в економічній та технологічній галузях, а й дедалі ширше охоплюють сфери соціальних та трудових відносин, які стають нині глобальними. Це дістає відображення в координації, погодженні й зближенні соціальної політики різних країн, які мають неоднаковий досвід та законодавство в соціальній сфері. Таке регулювання різнонаціональних соціальних структур відбувається у багатьох напрямах. Головні серед них:
• умови праці, способи найму і звільнення працівників;
• оплата праці, зокрема системи додаткових виплат;
• надання відпусток, вільних від роботи днів, тривалість робочого дня;
• соціальне страхування;
• надання різних пільг, у тому числі матеріального постачання, відпочинку і т. д.
Інтернаціоналізація резервної армії праці відбувається паралельно з глобалізацією виробництва та розвитком світового ринку товарів і капіталів. Ринок праці перетворився на важливу складову частину світового ринку. Процес розширеного відтворення капіталу відбувається тепер не тільки в межах національних кордонів, а й у взаємодії з відтворювальними процесами інших країн, тобто набирає глобальних масштабів (так званий відкритий тип відтворювального процесу). Одним з регуляторів цього процесу є інтернаціоналізація виробничого циклу. Поряд з торгівлею і рухом капіталу міжнародний рух робочої сили стає важливим елементом, що забезпечує формування єдиного світового циклу. Рух робочої сили між країнами і спричинені ним потоки значних коштів у вигляді заробітної плати вносять істотні корективи у формування економічної ситуації в окремих країнах. Безпосередніми збудниками циклічних коливань нерідко стають перекази заробітної плати з однієї країни в іншу. Водночас міграція робочої сили впливає (погіршує або поліпшує) на умови життя працюючих у країнах — експортерах та імпортерах робочої сили.