Фіскальная політика

Інструментами дискреційної фіскальної політики є:

a. регулювання кількості грошей в обігу;

b. проведення політики націоналізації у певних галузях національної економіки;

c. урядові програми стимулювання експорту;

d. внесення урядом змін у систему оподаткування;

Відносні видатки на обслуговування державного боргу вимірюють:

a. усі твердження неправильні;

b. сумою державного боргу;

c. відношенням суми боргу до ВВП;

d. відношенням суми сплачуваних відсотків та амортизації основної суми боргу до ВВП;

e. сумою сплачуваних за боргом відсотків;

Завданням фіскальної політики не є:

a. вплив на ділову активність суб’єктів господарювання;

b. стимулювання економічного зростання;

c. зменшення кількості неефективних державних підприємств;

d. підтримка належного рівня зайнятості;

Первинний дефіцит державного бюджету - це різниця між:

a. величиною поточного дефіциту бюджету і сплатою відсотків за державний борг;

b. надходженнями за повної зайнятості та за наявних податкових ставок і фактичними видатками;

c. усі твердження неправильні;

d. поточними державними надходженнями та видатками;

e. фактичним і структурним дефіцитом;

Стимулювальна економічна політика, спрямована на зростання обсягу національного виробництва згідно ТРС

призведе до:

a. зростання рівня цін;

b. зростання обсягу національного виробництва;

c. скорочення зайнятості;

d. всі відповіді правильні;

Функції податків полягають у тому, щоб:

a. перерозподіляти доходи між різними групами населення;

b. скорочувати кошти, якими розпоряджаються фірми та домогосподарства;

c. регулювати грошовий обіг у країні;

d. усі твердження неправильні;

e. збільшувати обсяг коштів, спрямованих на інвестування у національну економіку;

Що з нижчепереліченого не належить до концепцій балансування державного бюджету:

a. щорічне балансування бюджету;

b. поточне балансування бюджету;

c. концепція функціональних фінансів;

d. циклічне балансування бюджету;

Що з переліченого не є напрямом витрачання державного бюджету:

a. сплата державного боргу;

b. трансфертні платежі населенню;

c. податки;

d. державні закупівлі;

Якщо держава проводить політику стимулювання економічного зростання, то вона:

a. скорочує і державні витрати, і податкові надходження;

b. забезпечує стабільність податкових надходжень і державних видатків;

c. знижує податки і збільшує державні видатки;

d. підвищує рівень оподаткування і скорочує державні витрати;

Якщо проводити стимулювальну фіскальну політику, то збільшення національного обсягу виробництва з

позиції школи економіки пропозиції можливе за умови:

a. емісії грошей у розмірі очікуваного зростання потенційного обсягу національного виробництва;

b. зниження заощаджень підприємств, які найбільше інвестують;

c. скорочення експорту;

d. підвищення процентних ставок, за якими надають позики інвесторам;

До «майже грошей» не належать: