Діалоги Платона – «Держава», «Політик» і «Закони»

План:

1. Платонівська філософія.

1.1 Погляди Платона.

1.2 Гносеологія Платона.

1.3 Думки Платона у трактуванні держави.

1.4 Справедливість.

2. Ідеальна державна.

2.1 Прообраз ідеального державного устрою. Типи та їх характеристика.

2.2 Проект ідеальної організації влади.

2.3 Ідеальний державний устрій.

2.4 Механізм здійснення влади.

2.5 Головна причина зміни всіх форм держави.

3. Діалоги Платона – «Держава», «Політик» і «Закони».

3.1 Політико-правові питання.

3.2 Діалог "Закони".

3.3 Діалог "Політик".

3.4 Основні відмінності діалогу "Закони" від діалогу "Держава".

Платон (427-347 рр. до н.е.) - родоначальник філософії об'єктивного ідеалізму. Його погляди склалися під впливом Сократа. Зміст цих бесід знайшли відображення у ранніх творах Платона, які зазвичай виділяють в особливу групу так званих сократичних діалогів.

Афінський філософ Платон (427-347 рр. до н.е.) походив із афінського аристократичного роду. Справжнє ім'я Платона – Арістокл, а Платон – прізвисько (від "платюс" – "широкий", "широкоплечий").

1.Платонівська філософія

• Серцевину платонівської філософії становить теорія ідей.
• Світу чуттєвих предметів і явищ Платон протиставив особливий світ ідей, або загальних понять, які нібито існують десь за межами неба.
• Безтілесні ідеї вічні і незмінні, їм притаманне справжнє буття.
• Наш світ займає як би середнє положення між "справжнім буттям" і світом небуття. Точно так само й людина: до того як вселитися в тілесну оболонку, її душа перебувала в царстві ідей.
• Знання людини про навколишню природу не можуть бути істинними. Достовірне знання дають тільки спогади душі про те, що вона споглядала, перебуваючи в світі істинно сущого.
• Об'єктивний ідеалізм Платона зіставлявся з релігією і містикою.
• Філософія в його працях, особливо пізніх, набувала риси теології.
• Заперечення софістів як представників наївного матеріалізму:  "Нехай у нас мірою всіх речей буде головним чином бог, набагато більше, чим яка-небудь людина, всупереч твердженням деяких".

1.1 Погляди Платона

Складаються у систему, до якої входять:

1) вчення про буття;

2) вчення про Бога;

3) вчення про світ;

4) вчення про походження світу;

5) вчення про душу;

6) вчення про пізнання;

7) вчення про моральність  

8) вчення про суспільство.

Перш за все, філософія Платона є вченням про ідеї. Відповідно до цього вчення, світ чуттєвих речей не є світом дійсно сущого: чуттєві речі перебувають у безперервній зміні, то виникають, то гинуть. Всьому тому, що є в них справді сущим, чуттєві речі зобов'язані своїм безтілесним прообразам, які Платон називає ідеями.

• Ідеї вічні, незмінні, безвідносні;
• Не залежать від умов простору і часу.

По відношенню до чуттєвих речей ідеї є одночасно і їх причинами і тими зразками, за якими були створені ці речі. Водночас ідеї є також метою, до якої прагнуть істоти чуттєвого світу.

Платонівська ідея або, як часто її називав Платон, "ейдос", – фактично об'єктивоване поняття.

Ідеальний світ Платона протистоїть звичайному світові не тільки як абстрактне – конкретному, сутність – явищу, оригінал – копії, але і як добро – злу. Найвищою ідеєю Платона виступає ідея добра як такого – джерела істини, краси і гармонії.