Ролі лідерства у забезпеченні ефективності стратегічного управління

ВСТУП

Основною рушійною силою процвітання підприємства є правильно вибудувана стратегія, яку можна реалізувати тільки в умовах ефективного стратегічного управління.

Стратегічне управління підприємством передбачає формулювання та обґрунтування заходів і планів щодо досягнення певних цілей з урахуванням технічних, фінансових, трудових, виробничих і збутових можливостей підприємства.

Лідерство - це здатність впливати і надихати окремих людей і групи на роботу з досягнення цілей компанії.

Тема лідерства стає дедалі популярнішою в усьому світі, і дедалі більше компаній розуміють, що ефективність та успіх їхньої корпоративної діяльності залежить від того, наскільки добре вони розвивають свій лідерський потенціал. Від класичного функціонального підходу, який розглядає стратегію, організацію та операції як автономні функції, важливість лідерства як ключового елемента їхнього успіху розглядають і коригують.

Питання лідерства є ключовими для реалізації організаційної ефективності. З одного боку, лідерство розглядається як наявність певних якостей, які притаманні людині, що успішно впливає на інших, а з іншого боку, лідерство - це процес несилового впливу в напрямку досягнення організаційних цілей.

Метою роботи є визначення ролі лідерства у забезпеченні ефективності стратегічного управління.

Об’єктом дослідження є ПрАТ «Концерн Хлібпром».

Предметом дослідження є лідерство та стратегічне управління.

Для виконання мети дослідження були встановлені такі завдання :

Дати визначення сенсу та значенню лідерства у забезпеченні ефективності стратегічного управління;

Сформувати фактори впливу лідера на ефективне стратегічне управління;

Виконати аналіз ефективності стратегічного управління .

Робота складається зі вступу, трьох пунктів плану та 4 підпунктів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕOРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІДЕРСТВА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

1.1 Сенс та значення лідерства у забезпеченні ефективності стратегічного управління

Для ефективного функціонування в ринковій економіці підприємствам необхідно визначити напрямок свого подальшого розвитку, що є запорукою успіху їхньої діяльності. Для визначення напряму розвитку підприємства використовується стратегічне планування як основний і найбільш вживаний метод стратегічного управління. Стратегічне планування дає змогу підприємству визначити основні пріоритети свого стратегічного розвитку, забезпечити виконання поставлених цілей усіма співробітниками підприємства, оцінити досягнуті результати та скоригувати траєкторію розвитку підприємства з урахуванням змін у зовнішньому середовищі. Без цього підприємствам буде складно реагувати на швидкі зміни в зовнішньому середовищі та приймати відповідні бізнес-рішення. Відсутність усвідомлення важливості планування може бути ознакою того, що компанія погано управляється

Управління компанією необхідно розглядати з двох сторін: оперативної та стратегічної. Оперативне управління фокусується на внутрішньому середовищі компанії та використовує короткострокове та середньострокове планування для прийняття управлінських рішень, які впливають на поточну прибутковість компанії.

Стратегічний менеджмент вивчали такі відомі вітчизняні та зарубіжні науковці, як І. Ансофф, Б. Берман, А. Томпсон, Ф. Котлер, М. Портер, В. Герасимчук, З. Шершньова, О. Віханський та А. Наумова.

И. Ансофф розглядав стратегічний менеджмент як діяльність з постановки організаційних цілей і завдань за підтримки низки відносин між організацією та навколишнім середовищем,