Роль держави у системі стратегічного управління діяльністю закладів вищої освіти

Стратегічні інтереси України вимагають підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки та осмислення того факту, що на сучасному етапі якість людських ресурсів країни є, разом з інноваційно-інвестиційною діяльністю, ключовими факторами трансформації вітчизняної економіки в постіндустріальну стадію. Якість людського капіталу, в першу чергу, залежить від системи вищої освіти, яка визначає діяльність вищих навчальних закладів (ВНЗ). Діяльність же ВНЗ, багато в чому залежить від їх стратегічного планування, тому саме його аналізу необхідно приділяти особливу увагу.

Стратегія вищого освітнього закладу — це комплексний, довгостроковий план системних дій і їх реальне здійснення на основі всебічного вивчення всіх закономірностей, зовнішніх і внутрішніх обставин, поставлених цілей і завдань, що забезпечують ефективність діяльності установи вищої професійної освіти. Вона охоплює, з одного боку, вивчення закономірностей, концептуальних основ вищої освіти в контексті розвитку суспільства, аналіз зовнішніх і внутрішніх умов, прогнозування тенденцій і можливих варіантів, визначення завдань, розробку технологій, методів, організаційних форм, здатних забезпечити просування до поставлених цілей.

Динамічний розвиток цифрових технологій, поява й активне входження в наше життя нових соціальних медіа формують нові вимоги до поточних соціальних інститутів, в тому числі та до системи освіти. Сучасна система освіти повинна формувати умови для розширення доступності освіти, розвивати інноваційні форми та види освітніх практик, дозволяючи ефективно інтегрувати їх і реалізовувати принцип безперервності, забезпечувати умови для отримання знань, формування компетенцій.

В таких умовах лише впровадження нових інформаційних і управлінських технологій дозволяє охоплювати освітніми послугами ті верстви населення, які раніше не мали повно профільного доступу до освітніх послуг, вирішуючи, таким чином, цілий комплекс питань соціального, культурного й економічного характеру. Подальша раціоналізація управління системою стратегічного планування вищих навчальних закладів дозволяє подолати післякризові негативні тенденції в економіці та більш повно реалізувати науково-технічний і педагогічний потенціал ВНЗ.

Поява ринку освітніх послуг є помітною зміною, яка відбулась в системі вищої освіти України за роки незалежності. Його описують лібералізація попиту, пропозиції, ціноутворення. Розширення споживчого попиту на ринку освітніх послуг, яке пояснюється зростанням рівня інтелектуалізації праці та швидким старінням знань, вимагає, з одного боку, від ВНЗ вироблення механізмів реагування на поведінку споживачів і диверсифікації освітніх послуг, а, з другого, від держави – формування гнучкої та дієвої політики щодо забезпечення доступності вищої освіти, а також узгодження попиту населення на певні спеціальності з потребами ринку праці.

Освітня система, що склалася в останні роки, орієнтується на розвиток ринкових відносин, має можливості самоорганізації. У структурі грошових витрат громадян зростає частка, пов'язана з отриманням освітніх послуг протягом усього життя. Конкуренція у сфері освіти переходить на якісно новий рівень і приймає нові форми. В економічно розвинених країнах усі ВНЗ, незалежно від форми власності, діють і фінансуються в межах єдиного освітнього простору країни, на однакових засадах претендують на державне замовлення