Політика США в Центральній Америці і Контадорський процес

Курсова робота на тему:

«Політика США в Центральній Америці і Контадорський процес»

2023 рік

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………..3-6

РОЗДІЛ 1. Еволюція політики США щодо країн Центральної Америки. в періоді з 1970-х до 1990-х років. Контадорський процес причини його виникнення……………………………………………………………………7-12

РОЗДІЛ 2. Вплив та наслідки політики США на розвиток Контадорського процесу для держав Центральної Америки та їх населення………………13-30

РОЗДІЛ 3. Оцінка ефективності та рекомендації щодо подальшої політики США в Центральній Америці та її відповідності міжнародним стандартам демократії та прав людини…………………………………………………..31-35

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..36-37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ…………………………………...38-41

ВСТУП

Складовою глобальної проблеми сучасності - проблеми збереження миру на Землі - є питання про осередки військової небезпеки, про регіональні конфлікти, усунення яких стане істотним внеском у справу створення всеосяжної системи міжнародної безпеки. Особливої уваги в цьому зв'язку набуває вивчення досвіду латиноамериканських держав у боротьбі за мирне, політичне врегулювання конфлікту у Центральній Америці.

Безумовно, актуальність дослідження визначається самостійною необхідністю об'єктивного вивчення діяльності Контадорської групи, детального та глибокого розгляду Контадорського процесу, що підняв голос на користь миру та демократії, за пріоритет принципів міжнародного права та конфронтації між «Сходом та Заходом», ставши своєрідною формою нового політичного мислення, що зароджувалося.

Особливої актуальності дане дослідження набуває нині, в епоху переможної ходи демократичних сил та нового політичного мислення, в епоху розрядки міжнародної напруженості ідейно-політичного протистояння двох систем. Ініціатива восьми найбільших латиноамериканських держав була певною мірою провісником перетворень, що відбуваються сьогодні у світі.

США завжди мали досить потужну та розгалужену систему міжнародних відносин, яку почали системно формувати із закінченням Другої світової війни. Подолавши етапи становлення починаючи з 1945 року піку свого розвитку вона досягла саме у 70-90-х роках, набувши максимальної уваги з боку політичного керівництва країни. Лорд Карнс пропонує називати цей період «золотим віком американської публічної дипломатії».

При цьому цей період став для США досить неоднозначним, зважаючи на низку важливих подій та процесів, в яких вони були задіяні: прихід до влади Р. Рейгана, нові виміри Холодної війни, громадянські війни у Сальвадорі та Нікарагуа (де США надавав матеріальну й технічну підтримку певним учасникам), вторгнення американських військ до Гренади. І паралельно з цим формувалась і міжнародні зв’язки США, цілі та завдання яких часто були непублічними, спрямовувались Радою національної безпеки США та невеликим колом урядових агентств, зокрема, ЦРУ, а результати ефективності міжнародних заходів були важливим елементом щоденних звітів Президенту США.

Дослідження такого досвіду є важливим і для українських реалій. І хоча окремі розвідки з цього приводу вже здійснювались, але розкриття цієї теми дослідження більш повно висвітлюють як створення системи міжнародних відносин США з Центральної Америкою так і характер пріоритетів діяльності й механізмів реалізації у періоді 70-90х років.

Парадоксально, але цей період досі залишається надзвичайно мало дослідженим, хоча окремі наукові напрацювання та узагальнення, безумовно, вже з’являлись.

Так, наприклад, робота С. МакЕвой– Леві «Американська винятковість та зовнішня політика США: публічна дипломатія наприкінці Холодної війни» висвітлює логіку розгортання системи міжнародних взаємозв’язків у 90–х роках ХХ століття, послідовно описуючи її зміни після «радянської кризи» (тобто розпаду СРСР) та за президентства Б. Клінтона. Й. Річмонд у своїй книзі «Застосування публічної дипломатії: Одіссея часів Холодної війни» описує конкретні практики ведення міжнародних зв’язків США періоду Холодної війни щодо Німеччини, Лаосу, Австрії, Польщі та Радянського Союзу.