Міжнародна інформаційна політика США

Міжнародна інформаційна політика США

Інформаційна політика – це використання ресурсів публічної влади для вибору ефективних шляхів вирішення найбільш гострих проблем розвитку інформаційної сфери. До числа таких проблем можна віднести підвищення якості життя всіх суб’єктів суспільства, зміцнення державних гарантій прав і свобод людини та громадянина в галузі інформаційної діяльності, прискорення переходу суспільства до інформаційної (постіндустріальної) фази розвитку, створення індустрії конкурентоспроможних інформаційних технологій, забезпечення безпеки інформаційних і комунікаційних систем критично важливих об’єктів, збереження культурних і моральних цінностей народу тощо.

Також, розглянемо термін Інформаційні ресурси:

Інформаційні ресурси — це засоби, можливості та джере­ла інформації, які визначають роль і місце держави у світі й виступають показником національного багатства країни. Так, наприклад, в Конституції України та у Законі України «Про інформацію» написано: «Інформація є національною цінністю». До поняття «інформаційні ресурси» входять: фундаментальна інформація, поточна інформація, докумен­тована і зафіксована на документальних носіях інформація, новітня інформація або ноу-хау.

Інформаційний потенціал доречно оцінювати за такими критеріями: стан інформаційної інфраструктури (мережі, інформаційні системи, кількість комп'ютерів і т. п.) і тен­денції її розвитку, потужність наукового потенціалу і тенденції його розвитку, потужність поліграфічної промис­ловості та тенденції її розвитку, наявність і потужність вітчиз­няної індустрії культури та тенденції її розвитку.

Інформаційний потенціал — це сукупність інфор­маційних засобів країни, які включають кіноінфраструктуру тобто:

• Інформаційні та комп'ютерні мережі та системи.

• Національну систему інформації.

• Сукупність різних видів інформації.

• Інформаційно-аналітичну структуру.

• Інформаційні служби та засоби масової комунікації.

Сполучені Штати Америки

 Інформаційна політика здійснюється в руслі загальної юрисдикції, відповідно до якої з 1820-х рр. ведеться систематизація норм загального законодавства з одночасним залишенням за судами широких повноважень його тлумачення. Причому, відмінність американської правової системи від англійської – визначальне місце Конституції як джерела права.

На сьогодні у США практично оформилась, як один із

розділів політології, теорія національної безпеки, яка

включає такі напрями: концептуальні основи стратегічного

бачення; прогнозування міжнародних відносин; національні

доктрини та стратегії (концепції) національної безпеки;

дипломатична стратегія; економічна стратегія; геостратегічне

планування; військова стратегія та прогнозування,

забезпечення інформаційної безпеки. У результаті в США

сформувалась теорія національної безпеки й відповідний термінологічний апарат, що лежить в основі документів

І ще один важливий аспект, який не можна не порушити,  це щорічне збільшення фінансування забезпечення інформаційної безпеки США, що обраховується сотнями мільйонами доларів США. У період з 1967 року до сьогодні в США прийнято низку законів, що створюють основу для формування та проведення єдиної державної політики забезпечення інформаційної безпеки з урахуванням інтересів національної безпеки держави. Це закони “Про свободу інформації” (1967 р.), “Про таємницю” (1974 р.), “Про право на фінансову таємницю” (1978 р.), “Про доступ до інформації про діяльність ЦРУ” (1984 р.), “Про комп’ютерні зловживання та шахрайство” (1986 р.), “Про безпеку комп’ютерних систем “(1987 р.) та інші.