Місце жінок на ринку праці за звітом МОП «Women at Work Trends 2016»

 «Місце жінок на ринку праці

за звітом МОП «Women at Work Trends 2016»»

Київ 2016

Останні двадцять років були відзначені значним прогресом у досягненні гендерної рівності на роботі і в суспільстві. В даний час більш ніж коли-небудь, жінки здобувають освіту, мають доступ до ринку праці, жінки працюють в парламентах, керують урядом і підприємствами.  Але, незважаючи на ці значні успіхи, жіноча  зайнятість, заробітна плата та умови праці не досягають відповідності з чоловіками. Саме тому дана тема є актуальною у наш час. Головні тенденції щодо жіночої зайнятості та становища жінок на ринку праці викладено у Звіті МОП «Жінки на роботі. Тренди 2016» (Women at Work. Trends 2016^[1]).

У Звіті розглянуто основні проблеми, які виникають при працевлаштування жінок, особливості праці жінок, а також регіональну та секторальну структуру зайнятості жінок.

У всьому світі, рівень участі в робочій силі для жінок становить 50%, у порівнянні з 76 % для чоловіків. Якість робочих місць має першорядне значення і залишається серйозною проблемою. Сьогодні жінки працюють на оплачуваній роботі, але вони як і раніше відповідальні і за домашню роботу по дому та мають обов’язки по догляду за дітьми і це сприяє схильності ринку праці нерівності до нерівності жінок та чоловіків.

У той час як 45% держав-членів МОП надають не менше 14 тижнів відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що виплачуються на рівні не менше двох третин від попереднього заробітку, залишаються  мільйони жінок без основного права на належний захист материнства і інших істотних соціально-економічних заходи захисту, в тому числі материнської і дитячої медичної допомоги.

Жінки слабо представлені на керівних посадах в сфері праці і, в той час як жінки володіють і керують більше 30% усіх підприємств, це, як правило, мікро- та малі підприємства. Тільки менше 5 % з головних виконавчих директорів найбільших корпорацій в світі складають жінки.

Навіть попри те, що у сучасному світі, здавалося б, панують демократичні, вільні, соціальні відносини, досі існують проблеми пов’язані з гендерною рівністю. Надто гостро це питання постає по відношенню до праці жінок. Звичайно, якщо дивитись на працю жінок 20 років тому, то на сьогоднішній день гендерний розрив значно скоротився, але він все ще присутній. Зберігаються розбіжності за галузевою та професійною дискримінацією і відмінності в тривалості робочого часу, а це впливає на розрив в оплаті праці, в тому числі зберігаються розбіжності в доступі до соціального захисту між жінками і чоловіками. Жінки як і раніше стикаються з серйозними перешкодами в отриманні доступу до гідної роботи.

Жінки мають більше шансів стати безробітними, ніж чоловіки, з глобальним рівнем безробіття 5,5% для чоловіків і 6,2% для жінок. За винятком Східної Азії, Східної Європи та Північної Америки, рівень безробіття чоловіків нижче, ніж рівень безробіття серед жінок у всіх інших регіонах світу. Найбільший розрив між рівнями безробіття жінок та чоловіків спостерігається в Північній Африці і арабських державах. Це спричинено пануванням в цих регіонах гендерних стереотипів та вікових традицій, за якими жінка має виконувати роботу по дому та доглядати дітей, а чоловік – виступає годувальником сім'ї. Скорочення гендерного розриву безробіття  в Європі та Північній Америці було зумовлене фінансової кризою, в результаті якої відбувся спад у деяких галузях, що використовують працю чоловіків, та підвищився рівень зайнятості заміжніх жінок, які були змушені знаходити роботу, щоб компенсувати втрати в доходах сім'ї, викликаних чоловічим безробіттям.

Варто зазначити, що за 20 років майже у всіх регіонах нерівність чоловіків та жінок у сфері праці скоротилась приблизно на 3-5 % в середньому. Проте у всьому світі, шанси для участі жінок на ринку праці залишаються майже на 27% нижчими, ніж для чоловіків. У регіонах, де гендерні відмінності були високими, вони залишилися такими ж [ILO WOMEN AT WORK TRENDS/2016, 12].  

Але варто відзначити, що рівень гендерного розриву зріс на майже на 2% у Південній Азії та лише дещо у Східній Азії. Тоді як позитивні тенденції до скорочення особливо значні у Західній Європі – близько 8%, Північній Америці – близько 4%, що характерно для цих регіонів. А також  в субекваторіальній Африці – близько 5%, та Арабських державах – близько 3%. Що свідчить про розвиток ринку праці в цих регіонах, необхідність його зростання.