Теоретико-історичний зміст розвитку ринків

Реферат

з маркетингу

на тему:

«Теоретико-історичний зміст розвитку ринків»

ПЛАН

Вступ

1. Історичні передумови розвитку ринку в світі

2. Основні поняття «ринку» в маркетингу

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Ринкова економіка являє собою систему, в яку входять такі елементи як приватна власність, свобода підприємництва і вибору, роль особистого інтересу, конкуренції. При обмеженні ролі уряду вона спирається на особисті інтереси споживачів. Ринкова економіка гарантує споживачеві повну свободу вибору на ринку товарів і послуг.

Ринок являє собою систему відносин між продавцями і покупцями, за допомогою яких вони вступають в контакт з приводу купівлі-продажу товарів або ресурсів. У ринковій економіці фундаментальні економічні проблеми – що, як і для кого виробляти – вирішуються за допомогою ринку. З цього ми можемо зробити висновок, що проблеми, з якими ми стикаємося розкриваються в даній темі.

Розвиток світового ринку пов'язаний з формуванням міжнародних відносин. На їх інтенсивність впливають багато факторів. Серед них – стан економіки і її структурні перетворення, взаємна лібералізація торгівлі між країнами, зміна темпів інфляції. Будь-яка країна, в першу чергу, виробляє продукти для себе, з невеликим надлишком, який імпортує в інші країни, в результаті чого держава з'являється на світовому ринку.

Пандемія коронавірусу вносить свої корективи в роботу ринку. У розпал епідемії ринок виявився в неоднозначному становищі – відбувається загальносвітовий економічний спад, але з іншої сторони – відкриваються нові можливості, зокрема завдяки мережі Інтернет. Пандемія змусила весь світ переміститися в онлайн: школи і вузи переходять на дистанційне навчання, конференції, фестивалі, вистави, концерти і навіть вечірки переносяться в Інтернет, а фітнес-клуби влаштовують віддалені тренування. В період епідемії практично вся оффлайн-діяльність втратила сенс – і світовий ринок не став винятком.

1. Історичні передумови розвитку ринку в світі

Ринок – це система відносин між продавцями і споживачами. Сучасна економіка складається з безлічі ринків. В поняття «ринок» існує два трактування. Перша має на увазі те, що ринок – це будь-яка матеріальна точка, де йде торгівля. Наприклад, найближчий магазин, куди ми прямуємо за покупками або ж ринок продовольчий чи речовий.

Друге ж визначення куди ширше: ринок – це цілий простір, де укладаються угоди купівлі-продажу. Він може бути також цифровим та віртуальним. До таких ринків можна віднести фондові ринки, валютні біржі, Інтернет-магазини. На них здійснюється свій закономірний, безперервний, вічний механізм обороту грошей і речей.

На зорі цивілізації, в ту пору, коли вже відбувся поділ праці – відділення пастуших племен від землеробських, люди почали обмінюватися плодами своєї діяльності. У період розпадання первіснообщинного ладу це явище стає регулярним і постійним. Також розвиваються і товарно-грошові відносини, в основі яких лежить два принципи: суспільний поділ праці і відособленість виробників.

Вважається, що ринок винайшли фінікійці, його вік близько 3000 років. Стародавні мореплавці наближалися до далеких берегів, зупинялися, досліджували територію і забирали звідси щось собі на пам'ять. З'ясовували потенціал аборигенів. Якщо вони були слабкі і не приносили користі в майбутньому, то приймалося рішення про «відлучення» різних предметів. Аборигенів проганяли, або, навпаки, захоплювали в рабство, обманювали або вбивали. Завантажували все на корабель, не припускаючи повернення.

Однак з винаходом грошей ситуація змінилася. З появою грошей не потрібно було багато думати про те, як правильно зробити бартер. Гроші стали універсальним засобом обігу, і на початкових етапах розвитку держав в якості них могли вживатися як невеликі вироби з дорогоцінних металів (як, наприклад, монети з чистого золота, якщо в державі вже оволоділи ремеслом карбування), так і всілякі камінчики, куни, намистинки.

Поступово зароджувалися і зміцнювалися міжнародні ринкові відносини. В епоху Середньовіччя Захід став активно займатися торгівлею зі східними державами. У VI-VII ст. найбільш жвавим стає шлях, який пролягав з Китаю на захід, через Семиріччя і Південний Казахстан. А особливого розквіту Шовковий шлях, що проходив по території Середньої Азії і Казахстану, досяг в VIII-XII ст. Однак перевіз товарів по Великому шовковому шляху був небезпечним, тому товари першої необхідності по ньому не провозилися, тут в першу чергу відбувався обмін шовку на срібло. Шовк в середньовічній Європі був дуже потрібен. Іншого способу позбутися вошей в «цивілізованій» Європі не знали. Воші не живуть на шовкових тканинах, а готи і вандали в VI ст. не знали про правила особистої гігієни. Така обставина приводила до відтоку срібла з Європи. Однак це срібло осідало в країнах-посередниках. Китайці часто платили шовком данину своїм більш войовничим сусідам (хунським племенам, тюркським народам, сянбійцям-монголам).