Механізм формування депутатських груп і фракцій у Верховній Раді України

Зміст

Вступ        3

1.        Механізм формування депутатських груп і фракцій у Верховній Раді України        4

2. Вплив депутатських груп і фракцій на роботу Верховної Ради        5

Висновки        7

Список використаної літератури        8

Вступ

Актуальність теми. Ефективна робота будь-якого об’єднання, яке складається з великості кількості членів, значною мірою залежить від правильно вибудованої внутрішньоорганізаційної структури з чіткими правилами формування та функціонування, особливо коли це стосується питань загальнодержавної ваги. Відсутність злагодженої організації у вищих органах державної влади неминуче призводить до широкого спектру позицій і поглядів і, як наслідок, до складнощів або навіть неможливості прийняти важливі політико-правові рішення.

Верховна Рада України є колегіальним органом, тому об’єднання народних депутатів навколо спільних цінностей і поглядів на розвиток суспільства є запорукою її продуктивної та ефективної роботи. Важливою складовою цього процесу є консолідація депутатських фракцій і формування коаліції в парламенті.

 Питанням ролі парламентських об’єднань у праці Верховної Ради присвячено праці багатьох представників юридичної науки: О. Совгирі, В. Венгера, О. Кульчицької, С. Шаранича, В. Кафарського, О. Ющика та інших.

Тема включає в себе велику кількість питань, охопити які в рамках однієї роботи не представляється можливим, тому метою роботи є відображення найбільш значущих питань, що стосуються ролі депутатських груп та фракцій в процесі функціонування Верховної Ради України.

Предмет дослідження: місце депутатських груп та фракцій у Верховній Раді України.

З урахуванням зазначеної мети в роботі ставляться наступні завдання:

- проаналізувати механізм формування депутатських груп і фракцій у Верховній Раді України;

- охарактеризувати вплив депутатських груп і фракцій на роботу Верховної Ради.

1. Механізм формування депутатських груп і фракцій у Верховній Раді України

В законодавчих органах депутати при прийнятті рішень, як правило, об'єднуються у фракції (найчастіше на підставі партійної приналежності). Структуризація парламенту дозволяє зробити його роботу більш організованою і ефективною, прискорити і полегшити процес прийняття рішень. Той факт, що фракції, утворені з депутатів, обраних на загальнодержавних виборах, є головними акторами в парламентах, робить представницьку демократію принципово можливою.

За свою історію Верховна рада знала чимало таких об'єднань - промисловців, податківців, за мовні ініціативи. Вони потрібні для реалізації спільних цілей депутатів, які складаються в різних фракціях [4].

Згідно з регламентом, для створення фракції або депутатської групи досить мати 35 депутатів (в Верховній Раді України, що складається з 450 депутатів, "порогова чисельність" депутатської групи - 35 депутатів), що сприяє "політичному дробленню" парламенту. При цьому фактично немає різниці між фракцією і депутатською групою, українські депутати самі вибирають відповідний їм статус - фракція, якщо вона пов'язана з конкретною політичною партією, і група, якщо вона складається з представників різних партій.

Питання вимірювання впливу акторів в законодавчих органах є одним з найважливіших і вивчається протягом тривалого часу (див., наприклад, [3, 5]). На перший погляд, вплив фракції в парламенті безпосередньо залежить від того, яку частку місць вона займає. Однак, як було показано науковцями, це думка є помилкою: впливовість фракції не завжди залежить від кількості її місць в парламенті. Для вимірювання впливу гравців в органах прийняття колективного рішення були розроблені спеціальні індекси - індекс впливу Банцафа.