Теоретичні основи обліку і аналізу собівартості послуг

Розділ І. Теоретичні основи обліку і аналізу собівартості послуг.

1.1. Оцінка наукового надбання з питань дослідження собівартості послуг.

1.2. Нормативне забезпечення обліку собівартості послуг.

1.3. Макроекономічний аналіз галузі будівництва та електромонтажних робіт.

1.1. Оцінка наукового надбання з питань дослідження собівартості послуг.

Собівартість робіт, послуг — це вартісний вираз витрат підприємства, з використанням у технологічному процесі виконання робіт та надання послуг природних ресурсів, сировинних матеріалів, палива, енергії, основних фондів, інструменту, інвентарю, трудових та фінансових ресурсів, а також інших витрат на їх виробництво. Витрати, що включаються до собівартості послуг, визначаються П(С)БО та галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькуляції собівартості робіт, послуг.

Дослідження економічної сутності собівартості в різних літературних джерелах дає змогу автору стверджувати, що поняття собівартості розглядається вченими-економістами в основному в двох аспектах: одні дослідники визначають собівартість, як виражені в грошовій формі поточні затрати (витрати) підприємства на виробництво та реалізацію продукції; інші розглядають собівартість у вигляді вартісного вираження ресурсів, використаних в процесі виробництва.

Ведення бухгалтерського обліку з метою складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових 220 документів, що розробляються органами, на які покладено обов’язки регулювання питань обліку і звітності у державі. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Водночас підприємство, враховуючи конкретні умови господарювання, може обирати найприйнятніші для нього форми ведення обліку.

Питання методики й організації обліку на підприємствах сфери послуг розглядалися у працях В.В. Бабіча, В.О. Ластовецького, Є.І. Свідерського, Т.В Трофімової. Однак дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів не повністю враховують особливості сучасного стану реформування бухгалтерського обліку на основі національних Положень (стандартів), оскільки паралельно функціонують дві методики визначення результатів діяльності підприємства (окремо для складання фінансової звітності й з метою оподаткування).

Особливість процесу калькулювання собівартості послуг у своїх працях піднімали такі вчені, як: Білоусова І.А., Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Давидюк Т.В., Тлункевич Н.В., Нападовська Л.В., Скрипник М.І., Сопко В.В., Чумаченко М.Г. та ін. Специфіка калькулювання собівартості продукції розглядалася в дисертаційних дослідженнях переважно у сільському господарстві та підприємствах виробничого циклу. 

Зростаюча роль ринку послуг у світовій економіці характеризує підвищений інтерес учених-економістів до теоретичних і практичних аспектів щодо економічної сутності послуги.

Серед українських та закордонних вчених досить вичерпно розкривають проведення наукових досліджень з даного питання такі вчені як: Евсеев В.I., Калачова І. В., Кочерга А. I., Решетникова Е. Г. , Россинский М. Б., Сидорова А. В. , Співак Л. С., Стаханов В. Н., Ткаченко Л. В., Хмелевська Л. П. та інші.

Необхідність удосконалення управління системою витрат зумовила появу великої кількості різноманітних теоретичних підходів до вивчення даної проблеми. Так, наприклад, Т.Войтенко та Н.Вороная розглядають собівартість у ракурсі узагальнюючого якісного показника ефективності виробництва.

Таке визначення дозволяє зробити висновок, що управління нею дає змогу контролювати усі витрати та проводити оцінку результатів господарської діяльності підприємства.

Устенко О.Л. говорить про собівартість, як про один з найважливіших показників ефективності споживання ресурсів та рівня організації праці на підприємстві. Автор вважає, що з цієї позиції можна стверджувати, що собівартість послуг, будучи витратами підприємства на виробництво і обіг, служить основою порівняння витрат і доходів, тобто самоокупності .