Європій

ЗМІСТ

ВСТУП        3

1. Історія відкриття        4

2. Фізичні властивості        5

3. Електронна будова        6

4. Ізотопи        8

5. Хімічні властивості європію        10

6. Поширення у природі        11

7. Добування        12

8. Застосування європію        12

9. Сполуки европію        13

9.1 Сполуки європію (ІІІ)        14

9.2. Сполуки європію (ІІ)        18

9.3 Інші сполуки європію        20

10. ВИСНОВОК        21

11. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        22

11.1 Література        22

11.2 Посилання        23

ВСТУП

Судячи з останніх публікацій, нині досить важко відзначити ті сторони життя, де не знаходили б застосування лантаноїди.

На основі лантаноїдів отримують багато унікальних матеріалів, які знаходять широке застосування в різних галузях науки і техніки. Наприклад, лантаноїди використовують як добавки до сталі та в сплавах з іншими металами, у виробництві матеріалів, що адсорбують водень ,  як добавки до ядерних матеріалів, як пірофорні матеріали, у спеціальній кераміці, оптичних склах (скла для телевізійних екранів), у виробництві каталізаторів для утилізації вихлопних газів, а також отримання магнітних матеріалів  і так далі.

Європій відноситься до лантаноїдів . На цей час не зовсім добре вивчені властивості цього хімічного елементу.

В данній курсовій роботі було поставлено наступні задачі:

• вивчити фізичні та хімічні властивості європію;
• оцінити реакційну здатність європію та його сполук;
• ознайомитися із галузями використання європію.

1. Історія відкриття

Хоча європій присутній у більшості мінералів, що містять інші рідкісні елементи, через труднощі з розділенням елементів цей він був виділений лише наприкінці 1800-х років. Вільям Крукс спостерігав фосфоресцентні спектри рідкісних елементів, включаючи ті, які в кінцевому підсумку були віднесені до европію.

Європій вперше був знайдений у 1892 році Полем Емілем Лекоком де Буабодраном, який отримав основні фракції з самарій-гадолінієвих концентратів, у яких спектральні лінії не враховуються самарієм чи гадолінієм. Однак відкриття європію загалом приписують французькому хіміку Ежену-Анатолю Демарсею, ​​який підозрював, що зразки нещодавно відкритого елемента самарій були забруднені невідомим елементом у 1896 році і який зміг виділити його в 1901 році; потім він назвав його європій.

На початку 1960-х років було виявлено червоний люмінофор із ортованадатом ітрію, легований європієм, і було зрозуміло, що він спричинить революцію в індустрії кольорового телебачення, серед переробників монациту виникла боротьба за обмежену пропозицію європію. Вміст європію в монациті становить близько 0,05%. До європію червоний люмінофор для кольорового телевізора був дуже слабким, а інші кольори люмінофору потрібно було приглушити, щоб зберегти колірний баланс. З блискучим червоним європієвим люмінофором більше не було необхідності приглушувати інші кольори, і в результаті сталося набагато яскравіше кольорове телевізійне зображення. Європій продовжує використовуватися в телевізійній індустрії з тих пір, а також у комп’ютерних моніторах.

Френк Спеддінг, прославлений своєю розробкою технології іонного обміну, яка революціонізувала індустрію рідкісноземельних матеріалів у середині 1950-х років, якось розповів історію про те, як він читав лекції про рідкісні землі в 1930-х роках, коли до нього підійшов чоловік з пропозицією  подарунка у кілька фунтів оксиду європію. На той час це була нечувана кількість, і Спеддінг не сприймав чоловіка всерйоз. Однак поштою належним чином надійшов пакет, який містив кілька фунтів справжнього оксиду європію. Цим чоловіком виявився Герберт Ньюбі Маккой, який розробив відомий метод очищення європію за допомогою окисно-відновної хімії.