Простір та час як основні форми буття матерії

         МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

Тема: « Простір та час як основні форми буття матерії »

 Виконала

студентка групи ГД-11СК

Зубова А. В.

Викладач:

Ставрояні С.С.

Київ-2020

         Минуло багато часу з того як було покладено початок осмислення часу і простору, проте цікавість до проблеми і суперечки філософів, фізиків і представників інших наук навколо визначення природи простору і часу анітрохи не знижуються. Значний інтерес до проблеми простору і часу природний і закономірний, впливу даних факторів на всі аспекти діяльності людини не можна переоцінити. Поняття простору - часу є найважливішим і найзагадковішою властивістю природи. Недарма спроби філософів античності, схоластів середньовіччя і сучасних вчених, володіють знанням наук та досвідом їх історії, зрозуміти сутність часу - простору не дали однозначних відповідей на поставлені запитання.

         Крім того проблема часу і простору завжди цікавила людини не тільки в раціональному, а й на емоційному рівні. Люди не тільки шкодують про минуле, а й бояться майбутнього, не в останню чергу тому, що невідворотний потік часу тягне до їх смерті.

         Сьогодні, коли світ навколо нас змінюється з незбагненною швидкістю, а людина затягнуть в круговорот змінних подій, людині необхідно переглянути своє ставлення до часу і до простору, як поняттю тісно пов'язаному з ним і відповісти на питання: що ж таке час, що є простір, звідки воно взялися ці загадкові поняття і як вони впливають на мене?

         Люди часто порівнюють час з річкою. Відомо, що річка несе свої води в море, а куди ж рухається час, в якому напрямку, або якщо вже до кінця слідувати порівнянні, то йдемо за течією або проти нього?

         Простір, хоча вчені і філософи часто пов'язують з часом, все ж гідно окремої згадки. Тенденція розвитку життя людства є такою, що з кожним новим витком свого розвитку, воно займає все більше і більше місця. Так коли ж як не зараз, у вік бурхливого розвитку науки і техніки, необхідно задуматися про це поняття. 

         Поняття простору спирається на поняття протяжності. Протяжність об'єкта висловлює його структурність, взаємовідношення його частин. Виявляється протяжність завдяки кінцівки швидкості поширення взаємодій - для "руху" з нескінченною швидкістю будь-які відстані однакові. 

         Спираючись на сказане, можна дати наступні визначення:

         простір - це відносини взаємоположення об'єктів, що співіснують в деякий момент часу; 

         час - це відносини послідовності об'єктів, що співіснують в деякій точці простору.

         Виділимо два наслідки з визначень простору і часу. По-перше, простір і час є об'єктивними. По-друге, простір і час нерозривно пов'язані один з одним і з рухом матерії. Більш того, простір і час - це сторони руху. Справді: оскільки простір - це відносини співіснують в деякий момент часу об'єктів, тому він є те, що залишається від руху, коли ми відволікаємося від часу; оскільки час - це відносини об'єктів, що співіснують в деякій точці простору, тому він є те, що залишається від руху, коли ми відволікаємося від простору. Таким чином, простір і час не існують поза руху матерії, як і воно - поза простором і часом. Це і дало підставу Ф. Енгельса стверджувати: "...Основні форми всякого буття суть простір і час ...". 

         Простір і час є найважливішими формами буття.  Одні філософи вважали простір і час об'єктивними характеристиками буття, інші - чисто суб'єктивними поняттями, котрі характеризують наш спосіб сприйняття світу. Були й філософи, які, визнаючи об'єктивність простору, приписували чисто суб'єктивний статус категорії часу, і навпаки. Але простір і час є настільки ж об'єктивними характеристиками буття, як його матеріальність і рух.

         Необхідно враховувати не тільки те, що простір і час нерозривно пов'язані з рухом матерії, але і наявність субординації між ними: "Рух є сутність часу і простору". Існує два міркування на рахунок цієї тези.