Екскурсія академічною групою РСб-1-18-4.0д до Софійського собору: мої враження

Екскурсія академічною групою РСб-1-18-4.0д до Софійського собору: мої враження

     Першою, але дуже цікавою екскурсією в складі нашої академічної групи став візит до Собору святої Софії, що знаходиться в самому серці міста Києва – на вулиці Володимирській. Назва вулиці, на якій розташувався Собор дуже точно символізує ім’я князя, який (як ми довідались з екскурсії) заклав «фундамент» побудови памя’тки. Зачинателем історії існування унікального Собору, який є символом  української архітектури та монументального живопису XI—XVIII століть  був саме Володимир Великий – правитель, за якого Київська Русь зазнала неабякого розквіту. Продовжити і завершити розбудову Собору судилося сину Володимира – Ярославу, який у мене завжди символізувався з Софією.

    Хоча раніше мені вже доводилось бути гостем на території Софії Київської, остання екскурсія подарувала нам можливість заглибитися в історію існування пам’ятки, побачити Собор зсередини і доторкнутися ( в прямому сенсі слова) до стін, які деякою мірою збереглися ще з часів Київської Держави! Стіни і навіть підлога Софії є явищем унікальним: вони є зібраними немов пазл з деталей,  котрі вже відсвяткували 1000 років, інші ж зазнали реконструкції у XIX столітті.

    Кожна деталь будівлі має свою історію.  Навіть добудова порогів  символізує  і показує нам, як змінювався Собор : головний вхід до нього має два пороги – нижчий і вищий. Перший – нижчий – зберігся ще з часів Русі. Вищий став добудовою минулих століть. Цей, та багато інших цікавих фактів ми довідались з інформації, яку надав екскурсовод.

    Мене щиро вразила краса храму зсередини : він майорів золотим блиском, палітрою відтінків зображень Святих, кольоровими мозаїками та фресками. Ми знаходились на відстані витягнутої руки до вівтаря Собору, що також був надзвичайно гарно оздобленим.  Над вівтарем розмістився мозаїчний образ Богоматері Оранти, про зображення якої я також дізналась цікавий факт: хустина за її поясом здається здалеку досить невеликою для людського ока, але насправді її довжина досягає більше вісімдесяти сантиметрів! Такі несподівані деталі відкриваюсь для нас надзвичайну майстерність  і знання явища перспективи митців в XIX столітті.