Гносеологічні та процесуальні засади оцінки і перевірки висновку експерта

Гносеологічні та процесуальні засади оцінки і перевірки висновку експерта

Постановка наукової проблеми.

Стаття була присвячено проблемним гносеологічним та процесуальним засадам оцінки і перевірки висновку експерта. Зазначено, що в умовах проголошення рівності прав сторін на збирання та подання до суду доказів і  змагальності висновок експерта як джерело доказів викликає особливу увагу. Під час судового розгляду саме навколо експертного висновку розгортаються дебати сторін із метою виявлення помилок експерта, які б дали підстави для визнання його неналежним чи недопустимим.

Одним із головних завдань кримінального провадження, яке зазначено у статті 2 КПК України, виступає забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Для виконання цього завдання використовується інститут встановлення винуватості або невинуватості особи відповідно до законного, обґрунтованого та вмотивованого кінцевого процесуального рішення, головним фактором якого є підтвердження чи спростування фактів та обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Встановлення таких фактів та обставин здійснюється через кримінально процесуальне доказування, що полягає у збиранні, перевірці й оцінці доказів (частина 2 статті 91 КПК України). Тут треба зазначити, що висновки експертів, які використовуються для встановлення наявності чи відсутності практично всіх фактів та обставин, що підлягають доказуванню, займають важливе місце під час самої процедури доказування. Саме через це вагомого значення набуває не тільки визначення теоретичних питань, що стосуються поняття, сутності, видів, процесуальних властивостей і характеристик висновку експерта, а і практичних проблем, пов’язаних з його отриманням, перевіркою, оцінкою та використанням під час кримінального провадження, а також розробка шляхів розв’язання існуючих проблем.

За всю історію еволюції висновку експерта як джерела доказів у кримінальному провадженні виділяють чотири відносно самостійні та послідовно змінювані етапи: перший етап (ХІ століття – початок XVIIІ століття) характеризується законодавчим визнанням необхідності використання спеціальних знань у кримінальному провадженні та їх доказового значення; другий етап (початок XVIIІ століття – початок 20-х років XХ століття) відзначається законодавчим визнанням необхідності залучення до кримінального процесу фахівців для давання висновків з окремих питань і подальшим нормативним удосконаленням порядку його здійснення; третій етап (початок 20-х років XX століття – 2012 рік) характеризується законодавчим закріпленням висновку експерта як виду доказів і подальшим нормативним удосконаленням його структури та змісту; четвертий етап (2012 рік – наш час) відзначається визнанням на законодавчому рівні висновку експерта джерелом доказів у кримінальному провадженні і нормативним закріпленням його поняття.

Вважаю, що можна виділити дві об’єктивні причини проблем зі встановленням достовірності висновку експерта. По-перше, на законодавчому рівні не розкрито поняття достовірності/недостовірності експертного висновку, який оцінюють змістовно, а не  за формальними ознаками на відміну від чітко формалізованих понять допустимості й належності як процесуальних властивостей доказів По-друге, наявна проблема всебічної оцінки достовірності висновку експерта замовником експертизи.

У науковій юридичній літературі питання оцінки висновку експерта опосередковано розглядають поняття, умови досягнення та способи встановлення достовірності експертного дослідження, але, нажаль, зміст достовірності висновку експерта всебічно не розкривають, а способи встановлення не відрізняють від інших, які відносяться до інших властивостей умовиводів експерта та висновку як різновид джерела доказів. Оцінка, яку можна розглядати як розумовий акт, вказує на відповідність чи невідповідність об’єкта оцінки визначеним критеріям. Для вірної оцінки об’єкта, необхідно насамперед зазначити, які вимоги слід застосувати до цього об’єкта. У зв’язку з викладеним потребують обговорення критерії достовірності та гнесеологічності як одні з найважливіших характеристик висновку експерта. Отже, поняття достовірності та гнесеологічності експертного дослідження є предметом тривалих дискусій, а критерії достовірності та гнесеологічності висновку експерта потребують подальшого дослідження й уточнення.