Юридичний факт як підстава розвитку правовідносин

Мета правовідносин: задоволення певних законних матеріальних, духовних та інших інтересів і потреб суспільства, держави і особистості.

Завдання правовідносин: створити всім суб’єктам права рівні, чітко визначені та забезпечені державою соціальні можливості для задоволення їх потреб та інтересів.

Склад правовідносин: суб’єкт і об’єкт правовідносин, суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Зміст правовідносин: сучасна юридична наука і практика визнає, що правовідносини неможливо розглядати окремо (відокремлено) від тих фактичних суспільних відносин, які набувають правової форми, але для

наукової та практичної юридичної діяльності важливо виділити загальну юридичну форму однорідних відносин (наприклад сутність і процедуру договору купівлі-продажу) від її різноманітного прояву у фактичному житті.

Розрізняють юридичний і фактичний зміст правовідносин виходячи з того, що правовідносини - це поєднання правових норм і суспільних відносин.

Фактичний зміст правовідносин - це реально здійснювані учасниками правовідносин дії щодо реалізації їх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Юридичний зміст правовідносин - це закріплені у нормах права суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників.

Суб’єктивне право - це вид і міра можливої (дозволеної) поведінки: визначена та забезпечена охороною держави можливість суб’єкта за власним вибором задовольнити свої законні інтереси.

Форми суб’єктивного права:

1.Можливість позитивної поведінки носія суб’єктивного права з метою задоволення своїх інтересів (право власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном у межах закону).

2.Можливість правомочної сторони вимагати певної поведінки від зобов’язаної особи з метою задоволення своїх інтересів (право замовника може бути реалізоване через обов’язок підрядника виконати визначену в договорі роботу якісно та у відповідний термін).

3.Можливість правомочної особи на самозахист, на звернення до компетентних державних органів за допомогою в реалізації прав і свобод чи з метою відновлення порушених прав (наприклад: встановлення охоронної сигналізації в квартирі; отримання пенсії; звернення до правоохоронних органів за фактом крадіжки майна).

Юридичний обов’язок:

1. Вид і міра обов’язкової поведінки.

2. Визначена законодавством та забезпечена охороною держави необхідність (обов’язок) певної поведінки в інтересах правомочної особи.

Форми юридичного обов’язку:

1.Необхідність здійснювати активні позитивні дії на користь правомочної особи (обов’язок виконувати умови трудового договору).

2. Необхідність утриматися від діянь, заборонених нормами права (перехід вулиці на червоне світло світлофора; полювання в природних заповідниках).

3.Необхідність зобов’язаної особи перетерплювати негативні наслідки за невиконання обов’язків, порушення правил або прав інших осіб. (Оплата штрафу за порушення правил дорожнього руху).

Дана форма юридичного обов’язку є його новою формою, яка не існувала до скоєння правопорушення. Вона має назву юридична відповідальність.

Суб’єкти і об’єкти правовідносин

Суб’єкти правовідносин - це фізичні та юридичні особи, які відповідно до чинного законодавства є носіями певних суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Види суб’єктів правовідносин.

Індивідуальні суб’єкти (фізичні особи)

 громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;

іноземні громадяни;

особи без громадянства (апатриди);

 особи з подвійним громадянством

(біпатриди).

Колективні суб’єкти