Гетьман Iван мазепа як державник, меценат

ІНДЗ

з Історії української державності та національної культури

на тему:

ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА ЯК ДЕРЖАВНИК, МЕЦЕНАТ

Підготувала студентка

3 курсу бакалавру

Говоруха Я.О

ВСТУП.

ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА (1639-1709) МЕЦЕНАТ, ДЕРЖАВНИК

Іван Степанович Мазепа – чи не найсуперечливіша особа в історії України. Виходець із шляхтянського роду, королівський дипломат Яна Казимира, ротмістр надвірної когорти Дорошенка, генеральний військовий осавула Івана Самойловича, князь Священної римської Імперії, і нарешті – видатний гетьман України (1687 – 1708) – це далеко не повний перелік чеснот Івана мазепи. Байронівський “романтичний герой”, пушкінський “злой старик”, зрадник чи національний герой – статус Івана Мазепи досі залишається невизначеним. Незаперечним фактом є те, що Мазепа – великий меценат і філантроп, а стиль в архітектурі України його доби названо “мазепинським бароко”.

Меценатська діяльність була цілком типовим проявом благочестивості українських гетьманів, але часи Руїни підірвали основи козацької держави та відзначилися на культурному житті. Зміні орієнтирів посприяло перенесення політичного центру на Лівобережжя, внаслідок чого відбувся розрив із заходом і протиставлення російській ортодоксальності. Таким чином, українська культура опиняється між двох вогнів, проте “духовне життя в добу Руїни не тільки не завмирає, а виявляє активність і творчу наснагу , зокрема в царині науки, філософії, літератури, політики – менше в царині освіти та мистецтва, що з природи речей вимагали більше матеріальних засобів, і більш спокійних умов для свого нормального розвитку”. Козацька старшина, яка зрештою відзначалася ощадливістю, не шкодувала ні грошей, ні часу для будівництва та оздоби церков. Але у меценатській діяльності ніхто не міг зрівнятися з Мазепою. “Не бысть прежде его, подобен ему, и по нем не будет” – писав чернігівський ієромонах (згодом єпископ Чернігівський і митрополит Тобольський і Сибірський) Антоній Стаховський у 1705 році.

Особливим було ставлення Мазепи до церкви. Сила храмів збудованих його коштом відзначається високим технічним і мистецьким рівнем, а оригінальні форми, деталі та прикраси засвідчують національний стиль, що зветься козацьким бароко. Іван Степанович зводить 4 нові великі церкви у Києві, фактично реставрує 5 будов княжої доби, закінчив три церкви закладені ще своїми попередниками. Ці 12 храмів будувалися впродовж 1690 – 1706 рр. Монастирі – київські (Печерська Лавра, Пустинно-Микільський, Братський Богоявленський,  Кирилівський, Золотоверхо-Михайлівський,  Межигірський), Чернігівський Троїцько-Іллінський, Лубенський Мгарський, Прилуцький Густинський, Батуринський Крупицький, Глухівський Петропавлівський, Домницький, Макошинський, Бахмацький, Каменський, Любецький; кафедральні собори в Києві - св.Софії, Переяславі та Чернігові; церкви у Батурині, у Дігтярівці. Навіть, церкви по селах за межами країни і на Православному Сході – мали в особі гетьмана Мазепи великого доброчинця.

Мазепа щиро прагнув підвищити статус Києва як духовного центру. Гетьманом тут зведено чотири головні храми: Братську Богоявленську церкву, військовий Микільський собор, велику Лаврську церкву, церкву Всіх Святих над Економічною брамою Лаври. На його кошти постають у 1693 р. Братський монастир та Богоявленська церква, які відомі своїми картинами та різьбленням. Гетьман ремонтує Василевську (Трьохсвятительську) церкву (збудовану 1183 р.), що сильно постраждала через гарматний обстріл під час повстання І. Виговського проти Москви 1658 – 1660 рр. Також, його пожертвами та зусиллями в 90-х рр. ХVII ст. було реконструйовано Софійський кафедральний собор, обнесено кам’яною огорожею Печерський монастир, зроблено прибудову і позолочено баню церкви Вознесіння Марії того ж монастиря.