Особливостi процесуальноi форми касацiйного проваждення в адмiнiстративному судочинствi

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ  КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ  

В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Цікавим є також питання організації касаційного провадження в інших державах. Так, вважають, що касаційний перегляд виник у Франції, а пізніше був впроваджений у багатьох європейських країнах (у деяких державах він має назву «ревізійний порядок») [6]. Касаційне провадження України має досить багато схожих рис із касаційним провадженням у Франції. Так, Державна Рада Франції(фр. Conseil d’État) є судом касаційної інстанції, хоча й має повноваження на розгляд справ як суд першої чи апеляційної інстанцій. У Німеччині та Австрії існує ревізійне провадження, яке передбачає можливість перегляду рішень вищих адміністративних судів, а в окремих випадках і судів першої інстанції щодо порушень цими судами питань права, тому фактичні обставини справи ними не переглядаються. Крім класичної касації, існують окремі її різновиди або схожі інститути процесуального права. Так, у Великій Британії існує інститут судового контролю за рішеннями судів та адміністративних трибуналів. Цей інститут не замінює апеляційний перегляд судового рішення, може здійснюватися і без нього. В Англії та Уельсі ці функції покладено на Адміністративний суд Відділення Королівської лави Високого Суду. Здійснюючи функції контролю, він видає судові накази, обов’язкові для виконання органами публічної адміністрації та адміністративним трибуналам. Судовий контроль в Англії розглядається як різновид судового провадження, в якому суддя переглядає законність рішення чи дії «публічного органу»

Касаційне провадження в адміністративному судочинстві – це факультативна процесуальна стадія, яка становить сукупність адміністративно-процесуальних норм, що регулюють процесуальні відносини, пов’язані зі здійсненням перевірки законності судових рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судових рішень суду апеляційної інстанції повністю або частково [3, с. 169]. Факультативність цієї стадії адміністративного процесу зумовлює те, що вона не є обов’язковою, а тому особа не зобов’язана оскаржувати судове рішення
в апеляційному чи касаційному порядку.

Касаційне провадження можна розглядати як відносно відокремлений факультативний елемент адміністративної процесуальної форми, якій реалізується на відповідному інстанційному рівні. З одного боку, касаційне провадження має абсолютно чіткі межі, вирішує власні спеціальні завдання в межах загальної мети адміністративного судочинства і не має ознаки обов’язковості інстанційного циклу, на відміну від провадження в суді першої інстанції. З іншого боку, касаційне провадження  є невід’ємною складовою розгляду і вирішення справи в адміністративному суді, забезпечує реалізацію встановлених Конституцією України гарантій захисту прав і свобод людини у публічно-правових відносинах, займає власне унікальне місце в структурі адміністративного судочинства і має відповідати логіці будови його процесуальної форми  як елемент цілісної системи.  

Якщо проаналізувати норми Глави 2 КАС України [2], можна дійти висновку, що процесуальні дії, що вчиняються судом й учасниками касаційного провадження у загальних рисах підкорюються цій загальній логіці, яка відповідає універсальному набору стадій, що забезпечують рух справи на кожній інстанції. Водночас, спосіб їх закріплення  в КАС України вносить небажані корективи і порушує універсальну структурованість процесуальної форми касаційного перегляду адміністративної справи.  

Відсутність чіткої фіксації меж стадії підготовчого провадження  зумовлює складність в оцінці і встановлення природи проведення попереднього розгляду справи (ст. 343 КАС України). З одного боку, норми, що визначають порядок його проведення, завдання, які вирішуються при цьому, виведені за межі статті, присвяченої підготовці справи до касаційного розгляду. Аналіз змісту відповідної статті говорить про те, що попередній розгляд справи не можна ототожнювати із попереднім судовим засіданням за аналогією з провадженням у суді першої інстанції. Основним призначенням етапу попереднього розгляду справи є «відсіювання» справ, щодо яких може бути прийнято рішення, виходячи із формальних підстав, а саме залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін (якщо відсутні підстави для скасування судового рішення) або скасувати судове рішення (за наявності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового  рішення). При цьому, слід врахувати і те, що у попередньому судовому засіданні суддя-доповідач інформує колегію суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Таким чином, можна дійти висновку, що за своїм змістом попередній розгляд справи більшою мірою тяжіє до підготовчого провадження і, відповідно, норми, які врегульовують порядок його проведення мають бути переміщені у належний параграф.