Клінічна фармакологія діуретичних лікарських засобів

Міністерство охорони  здоров'я України

Тернопільський національний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського

Кафедра фармакології з клінічною фармакологією

Реферат на тему:

«Клінічна фармакологія діуретичних лікарських засобів»

Підготував студент мм-515гр

Ставінога Юрій Олегович

ТЕРНОПІЛЬ-2023

Сечогінні засоби – лікарські засоби різної хімічної будови, які сприяють збільшенню виділення сечі і зменшенню вмісту рідини в організмі. Сечогінні засоби призначають при набряках серцевого і ниркового походження, артеріальній гіпертензії завдяки гіпотензивному ефекту, цирозу печінки. Деякі засоби належать до препаратів швидкої допомоги, які входять до схем лікування гострих і хронічних отруєнь.

Залежно від фармакодинаміки сечогінні засоби поділяють на такі групи:

-салуретики

-калійзберігаючі

-осмотичні діуретики.

До групи салуретиків відносять: похідні бензотіадіазину( Гідрохлортіазид,Циклотіазид,Оксодолін та ін.),петльові сечогінні(Фуросемід,Кислота етакринова),інгібітори карбоангідрази (Діакарб).Також до цієї групи слід віднести меркурві сечогінні (Меркузал,Промеран),котрі у зв*язку з їх токсичністю вилучаються з переліку лікарських засобів.

До групи калійзберігаючих сечогінних засобів відноситься Спіролактон і Триамтерен ,котрі підвищують виділення натрію,та мало впливають екскрецію калію.

До групи осмотичних діуретиків належать Маніт, Сорбіт,Сечовина ,котрі підвищують осмотичний тиск у канальцяях,тим самим перешкоджаютьреабсорбції води.

Залежно від локалізації ,та механізму дії:

1.Засоби ,що діють на рівні клітин ниркових канальців.

   1.1.Засоби ,що діють на рівні апікальної мембрани

          1.1.1. Конкуренти за переносник натрію (В-білок-переносник-                                                                                              триамтерен ,амілорид)

         1.1.2.Антагоністи альдостерону-блокатори продукції В-білка –   переносника (спіролактон)

1.2. Засоби,що діють на рівні базальної мембрани.

    1.2.1 Петльові діуретики(фуросемід,кислота етакринова,торасемід.)

    1.2.2 Тіазидні діуретики (гідрохлортіазид,циклотіазид,оксодолін)

    1.2.3 Тіазидоподібні діуретики(індапамід,клопамід,хлорталідон)

1.3 Інгібітори карбоангідрази (діакарб)

1.4 Осмотичні сечогінні засоби (маніт ,сечовина)

1.5 Позаниркові сечогінні засоби,котрі реалізують свою дію через підвищення кровообігу взагалі,і у нирках зокрема(теобромін,теофілін,еуфілін)

1.6 Препарати рослинного походження,яким притаманна діуретична дія(хвощ польовий,берези бруньки,ягоди суниць)

Також  у класифікаційному аспекті практичне значення мають такі характеристики діуретиків ,як фармакологічна сила дії сечогінних засобів,швидкість настання клінічного ефекту та його тривалість.

2.За силою дії діуретичних засобів (за інтенсивністю екскреції йонів натрію):

   2.1 Засоби потужної діуретичної дії (high-ceiling diuretics)- гальмують реабсорбцію натрію на 10-20%-швидкість сечовиділення понад 8мл/хв(фуросемід,торасемід,кислота етакринова,клопамід,маніт ,сечовина)

   2.2 Засоби середньої сили дії ( low ceiling diuretics) –гальмують реабсорбцію на 5-10%- гідрохлортіазид,індапамід(тіазиди та тазидоподібні)

   2.3 Засоби слабкої дії-гальмують реабсорбцію на 3%-спіронолактон,діакарб,триамтерен,амілорид,ксантини(теуфілін,еуфілін),препа рати лікарських рослин(листя мучиці,березові бруньки).

3. За швидкістю настання сечогіної дії

   3.1 Швидкої (екстреної) дії-максимальний ефект настає через кілька хвилин-фуросемід,кислота етакринова,маніт ,сечовина.

  3.2 Помірно швидкої дії-початок прову клінічної дії через1-2 до 4 годин.-діакарб ,теофілін,еуфілін,клопамід,оксодолін.

  3.3 Повільної дії-початок прояву клінічної дії через 48-120 годин-спіронолактон,канреонат натрію.