Вплив засобів фізичної реабілітації на стан хворих із дитячим церебральним паралічем

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ        

ВСТУП        

РОЗДІЛ 1. КЛІНІКА ТА ЕТІОЛОГІЯ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧА        

1.1. Поняття про дитячий церебральний параліч        

1.2. Види реабілітації для дітей із дитячим церебральним паралічем        

1.3. Обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації при    дитячому церебральному паралічі         

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ        

2.1. Методи дослідження        

2.2. Організація дослідження        

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ        

3.1. Курація хворих на дитячим церебральним паралічем        

3.2. Складання індивідуальної програми фізичної реабілітації        

3.3. Вплив засобів фізичної реабілітації на стан хворих із дитячим церебральним паралічем        

ВИСНОВКИ        

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ        

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВООЗ

ДПК

ДЦП

ЗПР

КТ

ЛГ

ЛФК

ЛФК

МОЗ

МРТ

ОДА

СІНР

ФВА

ФР

ЦНС

ЧСС

– всесвітня організація охорони здоров'я

– динамічна проприоцептивная корекція

– дитячий церебральний параліч

– запізненість психічного розвитку

– комп'ютерна томографія

– лікувальна гімнастика

– лікувальна фізична культура

– лікувальна фізкультура

– Міністерство охорони здоров'я

– магнітно-резонансна томограма

– опорно-руховий апарат

– система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації

– функціональна система антигравітації

– фізична реабілітація

– центральна нервова система

– частота серцевих скорочень

ВСТУП

Актуальність. Захворювання ДЦП є актуальною проблемою в дитячій неврології. Дитячий церебральний параліч є наслідком недорозвинення або пошкодження головного мозку на ранніх етапах онтогенезу. Вони проявляються порушеннями м'язового тонусу і довільних рухів. Рухові порушення часто поєднуються зі змінами психіки, мови, судомами.

За останні 40 років у всьому світі, збільшилася кількість інвалідів дитинства з діагнозом ДЦП та становить 1,88 випадку на 1000 дітей. Тяжкість інвалідизації у 20-35% хворих виявляється настільки значною, що вони не можуть обслуговувати себе, пересуватися, важко навчаються. Важливість цієї проблеми визначається збільшується поширеністю і соціальною значимістю захворювання, що тягне за собою важку інвалідизацію. Захворювання дітей з ДЦП вважалося протягом багатьох років неперспективним.

Відсутність ефективних методів лікування, кваліфікованих фахівців, спеціалізованих установ сприяло тому, що такі діти направлялися тільки в установи соціального забезпечення. За останній 15 років лікування таких хворих дітей показали, що тільки комплексне систематичне лікування може значно поліпшити загальний стан дитини.

Це стало можливим завдяки тому, що були розроблені різні методи рухового перенавчання дітей (методи Бобат, Козявкіна, Кебот, Феліс, Семенової) дозволяють значно знизити ступінь інвалідності або навіть в усі усунути її. Комплексне лікування дітей з ДЦП включає: медикаментозне, фізіотерапевтичне, логопедическое, ортопедичне лікування, гідрокінезотерапію, психотерапію, рефлексотерапію, масаж, ЛФК, трудотерапію.

Мета дослідження – науково обґрунтувати і розробити програму фізичної реабілітації хворих на дитячий церебральний параліч із спастичним геміпарезом.