Закон України про ветеринарну медицину

Міністерство освіти і науки України

Національний університет біоресурсів і природокористування

РЕФЕРАТ

На тему «Закон України про ветеринарну медицину»

Виконала студентка

3 курсу 9 групи

Васильєва Наталія Олександрівна

2022

Першим законодавчим актом незалежної України, який стосувався безпосередньо здійснення ветеринарно-санітарного контролю, став Закон України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 року . Закон визначав основні завдання ветеринарної медицини, містив положення щодо наукової діяльності, роботи спеціалістів, а також роботи державних органів ветеринарної медицини загалом. Варто відзначити, що Закон «Про ветеринарну медицину» 1992 року зі змінами є чинним на момент написання цієї статті, і відповідно, є одним із найдавніших чинних законодавчих актів незалежної України.

Відповідно до першої редакції Закону ветеринарна медицина визначалась як комплекс заходів щодо профілактики захворювань тварин, їх лікування, скорочення втрат від хвороб, неплідності і падежу, підвищення якості сировини і продуктів тваринного походження, попередження та боротьби з хворобами, спільними для тварин і людей, одержання екологічно чистих продуктів харчування. Щодо визначення терміна державний ветеринарний контроль, то цим терміном позначалась діяльність органів державної ветеринарної медицини з виконання ветеринарних вимог під час виробництва, переробки, зберігання, транспортування тварин та сировини і продуктів тваринного походження, виробництва та використання імунобіологічних, біологічних, рослинних, хімічних, хіміко-фармацевтичних препаратів, а також з додержання правил утилізації загиблих тварин.

Стаття 2 Закону «Про ветеринарну медицину» в першій редакції визначала такі основні завдання ветеринарної медицини: профілактика, діагностика, лікування інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб свійських тварин та дикої фауни, контроль за випуском для реалізації доброякісних у ветеринарному відношенні продуктів і сировини тваринного походження, захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей, охорона території України від занесення інфекційних хвороб тварин з територій інших держав, контроль за переміщенням, експортом та імпортом сировини і тварин, продукції тваринного походження, ветеринарно-санітарна експертиза продуктів тваринного і рослинного походження, контроль за якістю виробництва лікувальних, діагностичних, профілактичних засобів та кормових добавок, призначених для ветеринарної медицини, радіологічний і токсикологічний контроль продуктів тваринного і рослинного походження на ринках, м’ясокомбінатах, холодильниках та базах по заготівлі, зберіганню і реалізації продуктів тощо, проведення незалежної ветеринарно-санітарної експертизи продуктів, сировини і тварин, продукції тваринного походження, кормів, препаратів для цілей ветеринарної медицини у разі їх експорту та імпорту, контроль за додержанням юридичними та фізичними особами ветеринарно-санітарних вимог, спрямованих на захист навколишнього природного середовища. Окремо було виділенозавдання державних органів ветеринарної медицини – впроваджувати на практиці новітні досягнення ветеринарної науки.

Таким чином, до основних завдань ветеринарної медицини було віднесено не лише контроль та нагляд за станом здоров’я живих тварин, але і забезпечення безпечності харчових продуктів, кормів і сировини тваринного походження. На державну ветеринарну службу було покладено завдання також щодо контролю імпорту, експорту та транзиту підконтрольних продуктів (в т. ч. живих тварин) із правом видачі відповідних ветеринарних документів, контролю за виробництвом і розповсюдженням продуктів тваринного походження, дотримання правил вирощування (розведення) тварин.