Закон України «Про прокуратуру» як основне джерело правового забезпечення органів прокуратури

1.  

ЗУ «Про прокуратуру» є базовим актом з питань організації і діяльності прокуратури в Україні. За своєю природою Закон належить до органічних, оскільки посилання на нього міститься у ст. 123 Конституції України, яка передбачає, що «організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом». Прийнятий ВР України 14 жовтня 2014 р. за результатами розгляду кількох альтернативних законопроектів. Набув чинності 26 квітня 2015 р. Його прийняття потягло за собою внесення змін та доповнень до кількох десятків законодавчих актів. Замінив ЗУ «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р., що вступив у дію 1 грудня 1991 р., у зв’язку із чим ця дата визначена як День працівника прокуратури України. Свого часу Україна першою з пострадянських республік урегулювала організацію і діяльність прокуратури на рівні закону. ЗУ «Про прокуратуру» від 1991 р. був одним із перших законів, прийнятих у незалежній Україні. Проте за роки дії цей Закон суттєво застарів і не відповідав євроінтеграційним прагненням України, у зв’язку із чим було розроблено і прийнято новий ЗУ «Про прокуратуру».

Закон України «Про прокуратуру» складається з 94 статей, поділених на 13 розділів, а також Додатка.

Розділ І «Засади організації і діяльності прокуратури» регламентує найбільш загальні, основні положення щодо організації та діяльності прокуратури, як-от: функції, засади, правові основи діяльності прокуратури, інформування про її діяльність тощо.

Розділ ІІ «Організаційні основи системи прокуратури» визначає систему органів прокуратури, а також характеризує окремі її ланки.

Розділ ІІІ «Статус прокурора» врегульовує правове становище прокурорів, визначаючи перелік посад прокурорів, їх загальні права і обов’язки, гарантії незалежності, вимоги щодо несумісності.

Розділ ІV «Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій» окреслює порядок реалізації покладених на прокуратуру функцій.

Розділ V «Порядок зайняття посади прокурора та порядок звільнення прокурора з адміністративної посади» встановлює вимоги до кандидатів на посаду прокурора, визначає порядки: добору на посади прокурорів; переведення прокурора на посаду до іншого органу прокуратури; призначення прокурора на адміністративну посаду та звільнення з цієї посади.

Розділом VІ «Дисциплінарна відповідальність прокурора» врегульовано підстави та порядок притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності, а також види дисциплінарних стягнень, які на них накладаються.

Розділ VII «Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді» визначає умови та порядок звільнення прокурора з посади та припинення його повноважень, а також випадки зупинення повноважень прокурора.

Розділ VIII «Прокурорське самоврядування та органи, що забезпечують діяльність прокуратури» регламентує завдання, порядок та організаційні форми здійснення прокурорського самоврядування, а також статус і повноваження органів, що забезпечують діяльність прокуратури, таких як КДКП і НАПУ.

Розділ ІХ «Соціальне та матеріально-побутове забезпечення прокурора та інших працівників органів прокуратури» присвячений питанням заробітної плати, відпустки, матеріально-побутового забезпечення, соціального захисту та пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури.

Розділ X «Організаційне забезпечення діяльності прокуратури» визначає систему забезпечення функціонування прокуратури, засади та порядок її фінансування тощо.

Розділ XI «Міжнародне співробітництво» регламентує питання міжнародно-правового співробітництва прокуратури з компетентними органами іноземних держав у сфері кримінального судочинства, а також окреслює повноваження ГПУ у сфері укладення, виконання та денонсації міжнародних міжвідомчих договорів України.