Аускультація легень та її клінічне значення

Лабораторна робота № 3. Аускультація легень та її клінічне значення.

Мета заняття. Оволодіти методом аускультації грудної клітки в ділянці легень, навчитись відрізняти основні та додаткові дихальні шуми.

Аускультаціїя легень є важливим методом клінічного дослідження легень і плеври. Аускультацією легень можна визначати характер основного дихального шуму у всіх відділах легень, наявність або відсутність додаткових дихальних шумів і за виявлення патологічних змін орієнтовано визначати їх характер та локалізацію.

Для його використання необхідно :

закрите приміщення і тиша;

процедуру проводять у стоячому положенні тварини.

Аускультацію виконують безпосередньо (вухом) або за допомогою інструментів, використовуючи фонендоскопи або стетофонендоскопи

Аускультацію легень на грудній клітці проводять у певній

Послідовності.

Спочатку вислуховують ті ділянки, де дихальні шуми найсильніші і найчіткіші – це середня третина грудної клітки безпосередньо за лопаткою. Потім вислуховують задню середню ділянку, за нею – верхню передню, верхню задню і лише після цього – нижню ділянку грудної клітки.

Вислуховуючи дихальні шуми звертають увагу на їхній характер, силу, локалізацію і відношення до фази дихання. До основних дихальних шумів відносять бронхіальне і везикулярне дихання

В основі бронхіального дихання лежить шум гортанного стенозу. Вислуховується під час обох дихальних фах – вдиху і видиху і нагадує букву «Х». Звук під час видихання повітря має більшу висоту, ніж під час вдихання, так як на фазі видиху голосова щілина звужена більше, ніж у фазі вдиху і звук за видиху стає більш сильним, грубшим і тривалим. Бронхіальне дихання в здорових тварин вислуховується на грудній клітці в ділянці плечолопаткового пояса в усіх домашніх тварин, за винятком коней . В задніх ділянках діафрагмальних часток бронхіальне дихання не вислуховується, оскільки воно не проводиться по легеневій тканині.

Шум везикулярного дихання. Везикулярне дихання є характерним для здорових тварин і воно прослуховується лише під час вдихання повітря і на початку видиху, причому в другу дихальну фазу його чути гірше. Шум везикулярного дихання нагадує звук, який одержують, якщо надають губам положення, необхідного для вимови букви «Ф» і втягують повітря. Везикулярне дихання виникає внаслідок коливання альвеол у момент вдиху, що супроводжується наповненням альвеол повітрям. Везикульне дихання, на відміну від бронхіального, чисте, дуюче і ніжне. Характер і сила шуму везикулярного дихання залежить від виду тварин, вгодованості та їх віку.

У м’ясоїдних тварин везикулярне дихання найсильніше і різке. За різних фізіологічних і патологічних станів везикулярне дихання може бути ослабленим або посиленим.

Фізіологічне послаблення везикулярного дихання спостерігається у випадку потовщення грудної клітки за рахунок надмірного розвитку м’язів або ожиріння. Послаблення везикулярного дихання виникає у випадку: зменшення вентиляції легень внаслідок утрудненого надходження повітря; звуження верхніх дихальних шляхів; зниження еластичності легеневої тканини (альвеолярна емфізема, коли зменшуються екскурсії легень та кількість альвеолярних перетинок; у новонароджених тварин – гіпотрофіків; рефлекторного зменшення дихальної рухливості однієї половини грудної клітки внаслідок болю (перелом ребра, сухий плеврит, коли альвеоли ураженої половини менше розправляються).

Везикулярне дихання зовсім не вислуховується у випадках закупорювання бронха стороннім тілом, стиснення бронха пухлиною (ателектаз легень), повного заповнення альвеол ексудатом (пневмонія) або транссудатом (набряк легень).

Фізіологічне посилення везикулярного