Оновні категорії етики

Оновні категорії етики

Етика - філософське дослідження моралі та моральності. Спочатку змістом слова етос було спільне житло і правила, породжені спільним гуртожитком, норми, що згуртовують суспільство, подолання індивідуалізму й агресивності. У міру розвитку суспільства до цього сенсу додається вивчення совісті, співчуття, дружби, сенсу життя, самопожертви тощо. Коли люди рідко приходять один одному на допомогу, коли на власні очі бачиш і розумієш, куди змінюються люди, а разом з ними і суспільство, коли розумієш, дивлячись на всі боки, що значить "Homo homini lupus est", коли люди стають юрбою, етика з її категоріями та нормами стає не менш актуальною, ніж у ті далекі та жорстокі часи, коли грецькі філософи вели суперечки на тему норм взаємовідносин у суспільстві, а грецьке суспільство було найрозвинутішим не лише у воєнному питанні, а й у науці та культурі.

Етика-це наука, а отже має систему категорій. Проте, категории- це гранично загальні поняття, що відбивають найбільш суттєві властивості та відносини явищ та процесів об'єктивної дійсності та пізнання людей. Категорії етики відбивають найбільш суттєві зв'язки та сторони моралі як суспільного явища. У сумі вони становлять логічний «каркас» етики та відіграють важливу роль у пізнанні та оцінці моральної сторони суспільного та індивідуального життя. Вони мають специфічні риси, зумовлені природою моральності.

Категорії етики називають «сходинками» пізнання морального боку життя. Слово «сходинки» несе в собі подвійне смислове навантаження – генетичне та методологічне. У першому випадку воно виражає шлях становлення категорій як процес пізнання від одиничного, конкретного загального, абстрактного. У другому випадку поняття, що вже склалися, стали відігравати роль критеріїв, інструментів пізнання та оцінки дій людей у плані їх морального змісту, тобто виконують роль методів морального пізнання. Так чим ж таки характеризується етика:

• Має підвищену універсальність, загальність, оскільки широко застосовуються у межах самої етики, а й у всіх сферах наукового пізнання й у практичної діяльності людей. Через це вона має філософський характер;
• категорії етики мають прикордонний, синтезуючий характер, оскільки багато з них є одночасно і категоріями інших наук;
• категорії етики дуже рухливі з погляду сенсу, змісту, вкладених у яких у ході історичного розвитку нашого суспільства та соціальних змін;
• навіть у рамках одного історичного часу та однієї соціальної системи через соціально-расову диференціацію суспільства має місце неоднозначне соціальне трактування категорій етики представниками різних соціальних верств. Це виражає одну з суттєвих властивостей моралі – її соціальну неоднозначність та внутрішню суперечливість;
• дуже багато категорій етики носять як яскраво виражений аксіологічний, тобто оцінний, а й нормативний характер, що спонукає людини до дій у позитивному напрямі і водночас утримує від поганого вчинку. Щодо цього вони виконують свою регулятивну функцію;
• У категоріях етики більше, ніж в інших соціальних поняттях, виражена емоційна сторона відносин між людьми,
• моральні оцінки, що виражаються за допомогою етичних понять, самі по собі дуже категоричні, радикальні та позбавлені «напівтонів»;
• майже всі етичні категорії співвідносні, мають парний характер, тобто мають свої антиподи: добро - зло, честь - безчестя, сміливість - боягузтво і т.д. У цьому виражається насамперед моральна суперечливість життя, що у свою чергу визначає ситуацію моральних виборів людей як і своїй поведінці, і у оцінках;
• категорії етики мають відмінність за рівнем спільності та широті охоплення та відображення різних явищ. Є поняття гранично загального характеру – благо, добро, зло, але є поняття вельми локальні, що характеризують окремі моральні сторони людей, – заздрість, такт, помста;
• категорії етики на відміну інших наукових понять як об'єктивно-нейтрально характеризують в етичних оцінках різні боку життя, а й містять у собі становища до поліпшення її, до наближення до будь-якого морального ідеалу.

Застосування етичних категорій, незважаючи на їх універсальність, суворо обмежене лише областю соціальних явищ та індивідуальних вчинків людини, оскільки явища та процеси природного характеру позбавлені будь-якого наміру та знаходяться за межами моральних оцінок. Одним із важливих питань етики є проблема класифікації етичних категорій. Існують різні точки зору щодо цього, але найбільш поширені дві.

В основі першої лежить пропозиція взяти за основу одну категорію, надавши їй значення основної, фундаментальної і з неї виводити інші. Ще Сократ пропонував таку категорію «благо» як найбільш загальне етичне поняття. Платон віддавав пріоритет «справедливості», І. Кант – «борг». Вітчизняні етики В.П. Тугаринов, Ф.А. Селіванов, Л.А. Попов стверджують першорядність категорії «добро», Г. Бандзеладзе – «щастя», Л.В. Коновалов – «будинок».